Садиба «Хутір Надія» заснована у 1871 році класиком української літератури, видатним драматургом і театральним діячем Іваном Карповичем Тобілевичем на землі, що дісталася у спадщину його дружині, Надії Карлівні Тарковській. Саме на спомин про неї Іван Карпович дав назву Садибі, яка стала родинним гніздом і його творчою майстернею. Спочатку сім’я Тобілевичів вела тут скромне власне господарство. З того часу збереглися «Батькова хата» і стара чумацька криниця. Після повернення з трирічного політичного заслання, навесні 1887 року Іван Карпович оселяється на хуторі та вирішує перетворити його на мальовничий куточок рідної природи — за його власним висловом «оазис в степу». На хуторі Надія ним написано 11 п’єс із 18, які увійшли в золотий фонд національної класичної драматургії. Це «Сто тисяч», «Хазяїн», «Сава Чалий», «Гандзя», «Батькова казка», «Гріх і покаяння», «Паливода XVIII століття» та інші.