19 серпня в рамках проєкту «Музейна справа в іменах» відбулося онлайн-заняття для музейних працівників області, присвячене відатній особистості – В’ячеславу Євгеновичу Шкоді (1929-2011) — знам’янському історику-краєзнавцю, шевченкознавцю та громадському діячу.
Почесний громадянин міста Знам’янка, нащадок шевченківського роду по лінії сестри Катерини, В’ячеслав Шкода понад пів століття присвятив дослідженню історії рідного краю та свого роду. Лауреат премії імені Володимира Винниченка, обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова та державної краєзнавчої премії імені Дмитра Яворницького. З 1989 року і до останніх днів очолював «Кобзареву світлицю» — єдиний в області сімейний шевченківський музей, заснований родиною Красицьких ще 1961 року.
Директорка краєзнавчого музею історії сіл Суботцівської сільської ради Оксана Лутай представила основні віхи біографії В’ячеслава Шкоди. За його ініціативи у 1990-х роках у Знам’янці з’явився пам’ятник Шевченку, залізничній лікарні присвоєно ім’я Андрія Лисенка, встановлено меморіальні дошки Андрію та Миколі Лисенкам, Михайлу Старицькому, Кароля Шимановському. В’ячеслав Євгенович захоплювався краєзнавством – разом з видатним українським археологом, викладачем КДПУ ім. Винниченка Нінель Бокій займався розкопками білогрудівської та чорноліської культури, досліджував та популяризував відомі імена Кіровоградщини.
Автор понад 100 наукових публікацій, путівників та досліджень, серед яких перший історико-краєзнавчий путівник «Знам’янка» (1971, у співавторстві з В. Проценком) та нарис «Знам’янка» у багатотомному виданні «Історія міст і сіл УРСР». Ініціатор понад десяти документальних фільмів краєзнавчого спрямування. На фасаді краєзнавчого музею встановлено меморіальну дошку В’ячеславу Шкоді — кошти на неї збирала вся область, від шкіл до депутатів обласної ради. Автор дошки — Віктор Френчко, член Національної спілки художників України.
Старша наукова співробітниця науково-методичного відділу музею Лариса Бондаренко висвітлила ще одну грань діяльності В’ячеслава Шкоди — багаторічне вивчення Чорного лісу та Чорного озера. Дослідник вивчав легенди та природний феномен Чорного озера (Берестувате) з його «плавучими островами», по крихтах відновлював маловідому історію Чорноліської республіки (1917–1922) та отаманів-повстанців, досліджував археологію передскіфської чорноліської культури (VIII–VII ст. до н. е.) та боровся за збереження лісу як заповідної території. Саме за глибоке знання цього краю В’ячеслава Шкоду називали «Духом Чорного лісу».
