24 січня в обласному краєзнавчому музею відбувся пам’ятний захід до 10-ї річниці загибелі майора-десантника ЗСУ Володимира Степанка (27.01.1968 – 26.01.2015). Вшанувати пам’ять друга, воїна, побратима, чоловіка неймовірної вдачі, почуття гумору та гострого відчуття справедливості прийшли рідні, друзі та всі, хто знав Володимира Івановича.
У вступному слові модератор заходу, старший науковий співробітник музею Володимир Мороз наголосив, що не дивлячись на доволі характерну для радянського і пострадянського офіцера біографію, Володимир Степанок завжди залишався на проукраїнських позиціях. Він мав чіткий внутрішній компас, який завжди допомагав йому робити правильний вибір – вибір на користь своєї нації, своєї Батьківщини. І мав чітку українську ідентичність, якій не зраджував протягом всього життя попри всі перешкоди по службі та спокуси кар’єрою і грошима.
Дружина полеглого воїна, голова ГО «Єдина родина Кропивниччини» Олена Степанок поділилася спогадами про чоловіка, його життєвим шляхом. Згадували свого полеглого товариша військовослужбовець ЗСУ Олександр Верховенко та фахівець Центру рекрутингу української армії (м. Кропивницький) Леся Нестройна.
Майор-десантник Збройних Сил України Володимир Степанок героїчно загинув у бою біля міста Дебальцеве на Донеччині 26 січня 2015 року. Уродженець Криму Володимир Степанок прожив неповних 47 років, 20 з них присвятив армії, якою марив з раннього дитинства і яка стала його другою домівкою.
Активна громадянська позиція Володимира Степанка завжди втілювалася у конкретні справи. Боронячи свої переконання, він брав безпосередню участь у подіях на Майдані 2004 року та Революції Гідності (Євромайдані) 2013-2014 років. Після вторгнення російських окупантів на територію України Володимир Іванович пішов добровольцем до війська. З 5 серпня 2014 року, за виключенням трьох тижнів лікування у госпіталі, постійно перебував на передньому краї фронту.
Разом з капітаном 1 рангу Юрієм Олефіренком та підполковником Сергієм Коноваловим, майор Володимир Степанок фактично був творцем 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області. У листопаді 2014 року завдяки його зусиллям добровольчий батальйон було переформатовано у 42-й окремий мотопіхотний батальйон 57-ї окремої мотопіхотної бригади Збройних Сил України.
З середини січня 2015 року 42-й батальйон офіційно перебував на ротації. Але, з огляду на активізацію ворога на дебальцівському напрямку, солдати та командири не полишали своїх бойових позицій. У той трагічний день 26 січня майор Степанок особисто очолив загін із 72-х бійців, які добровільно відгукнулися на заклик прийти на допомогу 128-й гірсько-піхотній бригаді, що потрапила у надзвичайно скрутне становище і зазнавала великих втрат під Дебальцевим. Володимир Іванович пішов на бойове завдання без бронежилету та шолому, які віддав молодим необстріляним солдатам. Завдяки його високим командирським якостям та особистій відвазі, очолюваний ним загін, під ураганним обстрілом артилерії супротивника, героїчно відбивав атаки ворожих танків та піхоти в районі Санжарівки. Але з цього бою хороброму офіцеру не судилося повернутися живим – ворожий снаряд обірвав життя героя. Майор Володимир Степанок не дожив лише день до свого 47-річчя…
