Природолюб та природознавець Ігор Бабанський – Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей

До 100-річчя з дня народження

(1923 – 1992)

Складно собі навіть уявити наскільки об’ємною й невичерпною є тема, пов’язана з життям і діяльністю Ігоря Тихоновича Бабанського, багатьом відомого, як “людина з чарівною посмішкою”.

Людина, діамантової ерудиції, професіонал в багатьох напрямках науки, людина з феноменальною пам’яттю, пристрасний колекціонер та збирач старожитностей, нумізмат, краєзнавець та прогресивний педагог.

Борис Хижняк, колись студентом підібрав чотирьох лисенят і відніс до юннатів. Бабанський саме започаткував перший в області звіринець для травмованих тварин. Лисенята були дуже доречні!

Так почалась дружба довжиною в усе життя!

Пройшли роки і Борис Хижняк, ветеран педагогічної праці, заслужений працівник народної освіти України, який знав Ігоря Тихоновича зі студентської пори та протягом всього життя співпрацював і міцно дружив з ним, говорив:

“Серед талановитих людей нашого краю, з когорти соратників Сухомлинського, почесне місце посідає І.Т. Бабанський – особистість яскрава, непересічна, дуже енергійна, людина, яка на зламі ХХ – ХХІ ст. була одна з відомих постатей інтелектуального та громадського поступу Кіровоградщини. Красномовним свідченням багатогранності таланту цієї людини є його спадщина, що дає благодатний матеріал для досліджень фахівцями цілого ряду наук.

Чому зроблене людиною впродовж багатьох років, розкривається і оцінюється не відразу? А лише тоді, коли вона відходить з життя, а то й через певний період – починаємо розуміти, по-справжньому відчувати і бачити, що вона зробила, який слід на землі залишила після себе для нащадків, для майбутнього. Так сталося подібне з Бабанським, ім’я якого відоме широкому загалу і громадськості та довго залишалось в тенетах думок, аж поки його донька не вирішила зробити і сказати на повний голос, що було головне в житті її батька, де його відшукати, і, можливо, в зернах залишених, нерозкритих його ідей і заповітних стежинах, незакінчених ним досліджень природи степового краю і мрій про ненаписану його пращурів прадавню історію…”

Народженню книги про Ігоря Тихоновича Бабанського передувала велика дослідницька робота фахівців, вчителів з учнями та публікація результатів досліджень у виданнях:

Вони є майже у всіх бібліотеках міста, школах, музеях.
Тільки після вивчення матеріалів сімейного архіву, коли вже була написана краєзнавцем і публіцистом Федором Шепелем маса статей в газетах та журналах про життєвий шлях і діяльність Ігоря Тихоновича, тільки тоді, зібравши і узгодивши спогади, підготувавши фотоматеріали колектив авторів у тісній співпраці поставили останню крапку в книзі, яка стала втіленням мрій доньки та мрій друзів і соратників Ігоря Тихоновича…
В книзі про того, хто “зробив вагомий внесок у написання Червоної Книги Кіровоградщини». Ця книга отримала назву «КОЛЕКЦІОНЕР БАБАНСЬКИЙ. ІСТОРІЯ ОДНОГО ЖИТТЯ».

За рішенням Баварського бібліотечного музею в місті Мюнхен, Німеччина, книга “КОЛЕКЦІОНЕР БАБАНСЬКИЙ, ІСТОРІЯ ОДНОГО ЖИТТЯ” взята до колекції музею. Було вручено сертифікат про дарування книги єдиному в Європі бібліотечному музею.

Знаково також і те, що недавно донька, Ніна Ігорівна, отримала офіційний лист-запрошення з Канади від прихильників і шанувальників Ігоря Тихоновича з нагоди святкування 100-річча від дня народження їх земляка, відомого педагога, колекціонера, активного члена “Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном” Ігоря Тихоновича Бабанського. Вцілів членський білет, власноруч підписаний Юрієм Смоличем, і тепер зберігається в архіві.

На батьківщині, ім’я Ігоря Тихоновича неодноразово згадується в “ІСТОРИЧНИХ КАЛЕНДАРЯХ КІРОВОГРАДЩИНИ ” та довідковій книзі “ВИЗНАЧНІ ПОСТАТІ СТЕПОВОЇ ЕЛЛАДИ” Володимира Боська

З 2001 року Кіровоградським колегіумом започатковано проведення конкурсів еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді імені Ігоря Бабанського, переможцям якого вручається срібна медаль “За захист довкілля” імені І.Т. Бабанського

За 22 роки 56 дітей і дорослих отримали медаль. А більше 80-ти вступили до вишів без екзаменів, за успішний захист своїх досліджень на державному і міжнародному рівнях.

Першим місцем роботи Ігоря Тихоновича був ТРЕСТ ЗЕЛЕНОГО ГОСПОДАРСТВА. Він з безмежним натхненням озеленював центр міста, Парк культури та відпочинку «Ковалівський» (раніше Парк Леніна), відновлював Міський сад, започаткував Станцію юних натуралістів, створив перший в місті звіринець і працював аж так, що отримав Золоту медаль на Всесоюзній виставці досягнень народного господарства.

Попри важкий час Ігор Тихонович знаходить часинку для улюбленого колекціонування. Донька згадує розмову між батьками про те, що Леонтовича, автора всесвітньо відомих колядок, вважали двієчником, хоча атестата його ніхто не бачив. Тато стояв на своєму: така талановита людина не може бути обмеженою! І вперто продовжував розшукувати атестат. Не скоро, але знайшов! Запечатав у звичайний конверт і відправив у музей Леонтовича. Зберіглась про це замітка у Вінницькій газеті:

У цьому весь Ігор Тихонович: скромний, справедливий і зовсім безкорисний…

ДРУЗІ БАБАНСЬКОГО

Коло інтересів Ігоря Тихоновича Бабанського було таким же колосальним, як і його ерудиція. До нього притягувались як магнітом такі ж унікальні, цікаві люди, як і він сам.

Василь Сухомлинський

Через чисельні точки зіткнення мав тісні контакти з всесвітньо відомим педагогом, який неодноразово бував у будинку на Олексіївській.

Павло Нєгретов

Товариш Ігоря Тихоновича з шкільної парти, дружили сім’ями. Коли Негретову не вдавалось приїхати до рідного міста, він підтримував багаторічне спілкування листами

Микола Амосов

Навіть тяжка хвороба поповнювала ряди його друзів. Серед його друзів був легендарний кардіохірург, академік Національної академії наук України Микола Амосов, торакальний хірург , хірург від Бога, Володимир Деундяк.

Володимир Деундяк

Дмитро Телегін

Про те, що заняття археологією для Ігоря Тихоновича були не просто розвагою, свідчить і листування з Інститутом археології Академії наук УРСР. Збереглись листи від Телегіна, в яких йдеться про домовленість участі Бабанського в роботі Дніпродзержинської експедиції Інституту археології, яка мала розпочатись на початку червня 1960 року. В плані – розкопки археологічних пам’ятників в зоні затоплення і прохання негайно дати знати про терміни та умови участі Бабанського…

Юрій Косач

Ігор Бабанський був членом Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном. В цій ролі він листувався з онуком Лесі Українки, поетом і романістом Юрієм Косачем.

Михайло Ножнов

Це він називав Бабанського “Людиною з чарівною посмішкою”! Мені часто згадуються слова цього натураліста, Лауреата обласної премії імені Володимира Ястребова : «Пройдена вздовж і впоперек Кіровоградська область раптом явилася мені зовсім незайманою, таємничою, безмежно багатою і такою привабливою!… Його ж поетична розповідь про скельні утворення на Інгулі біля села Завтурове, яке в народі звуть Монастирищем, зовсім захопила мене…»

Оскільки Ігор Тихонович був пристрасним колекціонером, його, як фелариста, бібліофіла та нумізмата знали навіть за кордоном. Тож мав приязні, дружні стосунки з добре відомими широкому загалу колекціонерами.

ХТО ПРОДОВЖУЄ СПРАВУ БАБАНСЬКОГО

ТАКИХ ЛЮДЕЙ ЛЕГІОН:

Ігор Мехеда

Науковець, вивчає унікальні місця планети, співпрацює з нашим “Ексампей-ЄКО”, Англо-франко-український проект – “Монастирище”.

Володимир Вербицький

Професор, доктор наук, директор Всеукраїнського еколого-натуралістичного центру учнівської молоді України.

Надія Калініченко

Професор, доктор педагогічних наук, завідувач кафедри педагогіки і психології інституту післядипломної педагогічної освіти.

Микола Садовий

Професор, доктор педагогічних наук, завідувач кафедри теорії та методики технологічної підготовки, охорони праці та безпеки життєдіяльності Центальноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка;