Сьогодні, 18 квітня, у рамках проєкту «Науково-практичні археологічні студії» в обласному краєзнавчому музею відбулося третє засідання на тему «Доба мезоліту та неоліту на Кіровоградщині». Проєкт відбувається на умовах співпраці обласного краєзнавчого музею та Археологічного музею імені Нінель Бокій Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка.
Головним доповідачем виступила Ірина Козир, директор Археологічного музею імені Нінель Бокій Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, яка розповіла про епоху мезоліту та неоліту на Кіровоградщині.
Мезоліт (ІХ-VІ тис. до н.е.) – середньокам’яний вік, був вищою фазою розвитку мисливського господарства. Основою мезолітичної економіки було неспеціалізоване індивідуальне полювання за допомогою лука та стріл на лісових нестадних копитних. Археологічною ознакою є повсюдне поширення лука, що фіксується масовими знахідками мікролітичних наконечників стріл – мікролітів.
На території сучасної Кіровоградщини мезолітичні знахідки зроблені на Володимирівській стоянці, біля с. Морозівки Олександрійського району, сіл Андріївка, Бирзулове, Жовтневе, Кам’янка, Каніж, Мартоноша Новомиргородського району.
У експозиції Кіровоградського обласного краєзнавчого музею присутня колекція мікролітів X-VII тисячоліття до н.е. з села Нагірне Долинського району.
З поширенням неолітичної кераміки та відтворювальних форм господарства (землеробство, скотарство) розпочинається епоха неоліту (нового кам’яного віку), що датується VII-V тис. до н.е.
Південно–західна частина нашої області входила в ареал поширення найдавнішої землеробської культури в Східній Європі – буго-дністровської культури. Стаціонарні землеробські поселення сьогодні відомі біля сіл Калмазове Вільшанського району, Жакчик, Завалля Гайворонського району, Перегонівка Голованівського району, Володимирівка Новоархангельського району. На сході Кіровоградщини, у Придніпров’ї, проживали племена, що майже не знали землеробства, а продовжували займатися мисливством і рибальством. Селилися вони на високих берегах річок. Пам’ятки цього населення відкриті біля сіл Деріївки та Успенки Онуфріївського району, Табурище Світловодського району. Окремо можна виділити Деріївський грунтовий могильник другої половини IV тис. до н.е., де розкопано близько 150 поховань. При них – глиняний посуд, прикраси (у т.ч. з міді) тощо. Це була західна окраїна маріупольської культури.
У краєзнавчому музеї міститься ряд експонатів неолітичної доби, серед них: ліпні горщики та їх фрагменти з Онуфріївського району, міста Кропивницький, крем’яна сокира невідомого місця знаходження, кам’яне долото з с. Ганно-Требинівка Устинівського району та інші. Неолітична доба тривала на нашій території близько 500-700 років.
Алла Забабуріна, провідна наукова співробітниця відділу історії краєзнавчого музею
