Сьогодні, 9 березня чергове засідання історико-краєзнавчого дискусійного клубу «Кліо» було присвячене життю і творчості Тараса Шевченка. Захід відбувся в обласному краєзнавчому музеї за участі учнівської молоді, науковців та жителів міста.
Старший науковий співробітник відділу історії обласного краєзнавчого музею Сергій Мілютін зазначив, що царська росія завжди відчувала страх перед Тарасом Шевченком, про що доводять численні випадки заборон вшановувати пам’ять видатного українця.
Один з таких епізодів мав місце у повітовому містечку Олександрії. Зокрема, напередодні Першої світової війни в Олександрії діяв гурток, члени якого цікавилися українською історією та культурою, полемізували на різні суспільно-політичні теми, влаштовували театральні вистави та відзначали пам’ятні дати, пов’язані з минулим України. У березні 1913 року гуртківці організували святкування з нагоди дня народження Тараса Шевченка. Через донос про цю подію дізналася поліція, яка влаштувала облаву й затримала всіх учасників зібрання. Їх випустили за сприяння директора семінарії Левицького. Згодом члени гуртка – Д. Чижевський, П. Феденко, А. Долуд, В. Недайкаша залишили помітний слід в історії України.
Доктор філологічних наук, літературознавець, професор Григорій Клочек виступив з публічною лекцію про життя і творчість Шевченка. Він зазначив що, Тарас Шевченко будив кращих людей свого часу, тих, хто мав щось українське в собі. В промові були цікаві, трагічні та натхненні факти з життя Великого Кобзаря. Торкнувся Григорій Клочек й питання заборони української мови. Так, у 1840 році, коли вийшов перший Кобзар з 11 його творами, на нього було складено 20 рецензій, в яких відзначалася талановитість автора, але було у всіх нерозуміння, чому він пише українською мовою! Окремо він зупинився на темі: Шевченко – пророк. Його бачення, якою Україна має бути, – все це знайшло відображення в його творчості. Надінтуіція, пророчі думки: «Та не однаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні, ії окраденую, збудять», «кохайтеся чорнобриві, та не з москалями», «і чужого навчайтеся, і свого не цурайтеся», «в своїй хаті, своя й правда, і сила і воля». Він перший розібрався в сутності російської імперії, зокрема це добре відображено в його поемі «Сон».
Старший науковий співробітник відділу історії Володимир Мороз презентував портрет Тараса Шевченка авторства художника Володимира Федорова (1920-1986) з фондів обласного краєзнавчого музею. Свого часу багато художників відтворювали на полотні образ Тараса Шевченка, не виключенням був й Володимир Федоров. Портрет поета, який був написаний в 60-ті роки XX століття, не є класичним портретом. Образ Шевченка містить багато символів. Полум’я свічки, яку тримає у руці поет, є дороговказом, символом надії та просвітництва.
Поки є світло Шевченкового слова, Україна не полине в морок. Віримо в Україну, віримо в Збройні Сили України, Поборемо!