У четвер, сонячного 14 жовтня, музейники, архівісти, краєзнавці, бібліотекарі та журналісти з Кропивницького здійснили експедицію стопами громадського діяча і вченого Павла Рябкова (1848-1927).
“Згаданий фундатор Кіровоградського обласного краєзнавчого музею, відомий археолог та етнограф більше ста років тому вивчав історичний Кучманський шлях. Відгалуження південної гілки найвідомішого Чорного шляху. Той брав початок біля витоків річки Інгул, що на Кіровоградщині, та йшов теренами нашого краю, а потім – до Кучманського броду. Тобто місця злиття річок Синюха й Південний Буг. Зараз – це центр міста Первомайськ Миколаївської області. Потім шлях ішов на Бар, що на Вінниччині, та Тернопіль, де знову повертався в лоно Чорного шляху”, – розповів організатор експедиції заступник директора краєзнавчого музею Павло Рибалко.
Першою зупинкою для мандрівників стала – попри помітні розкопки чорних археологів – висока Карлівська могила на перехресті сіл Карлівка та Ганнинське. Як і писав Павло Рябков, на горизонті виднівся другий курган. Саме десь тут дослідник у 1893 році зафіксував ділянку чумацького шляху. Хоча вже й на той час він був знищений заорюванням.
У Вишняківці, де Чумацький шлях проходив через все село, Павло Рябков колись зафіксував найбільшу кількість об’єктів: греблю, колодязь, дерев’яний місток, економію Слободських, великий став, водяний млин, а також тракрир на горі. Здається, що з усього цього на цей час лишилися тільки живописні залишки греблі та ставу, що є складовою частиною річища Чабанки.
Не збереглося й інших «рябковських» орієнтирів чумацького Кучманівського шляху між селами Семенасте та Семенівка. Зокрема, ще одного трактиру й «пелюсткової» групи курганів. Там – лише розораний степ.
У селі Семенасте, де була найбільша ширина чумацького шляху – вісім сажнів, тобто більше 16 метрів, – і де саме було відгалуження чумацького шляху на Миколаїв, мандрівники й учасники наукової експедиції просто змушені були повернутися обличчям до дещо інших історичних подій.
Чого вартувало в місцевому старому парку з чудовими осінніми кленовими алеями і спогадом про православний храм, де зараз височіє одна лише ялина, побачити доволі незвичний пам’ятник загиблим у роки Другої світової! Адже це не традиційний пам’ятник. У Семенастому борець з німецькими загарбниками зображений із скрипкою в руках…
Місцева хранительниця пам’яті села Марія Семенівна розповіла, що зображено односельця Олександра, котрий любив грати на скрипці й загинув у тій війні з нацизмом…
Емоційного сприйняття побаченого додала донька відомого краєзнавця Вадима Смотренка Олена, котра саме тут, біля підніжжя пам’ятника, на скрипці виконала хвилюючу «Мелодію» Мирослава Скорика.
Останньою була зупинка в селі Ганнинське. Воно, як і річечка Коноплянка, оспіване відомим поетом і журналістом Віктором Ганоцьким, котрий тут мав своєрідну творчу лабораторію. Кажуть, що десь на околиці села знаходиться курган з цікавою назвою – могила Шрейтилева. Колись функціонувала церква Іоанна Предтечі. Зараз на цьому місці руїни сільської школи.
Мандрівники, які цього дня намагалися йти Кучманським шляхом слід-у-слід за Павлом Рябковим, побачили неймовірно мальовничі краєвиди, що нагадали багато найкращих мистецьких творів.
Крім того, Павло Рибалко зауважив, що цьогорічний захід – складова частина багатогранного музично-історично-дослідницького проекту «Чумацькі пісні», пов’язаного з іменем музикознавця Олександра Полячка.
