Статті

pub085

 На минулому тижні у меморіальному музеї Кропивницького в Кіровограді відбулась презентація книги біографічних поем Ніни Бредихіної "Женьшеневий кущ" що вийшла у видавництві "Степ". Книга, присвячена театральній родині Тобілевичів, була представлена відвідувачам музею - студентам психолого-педагогічного факультету.

  29 жовтня минула 64-та річниця з того часу, як останній фашистський солдат залишив територію України. Все менше залишається поміж нас живих свідків тих подій і все частіше розповіді про ветеранів цієї війни ми змушені згадувати у часі минулому, адже закони життя не підвладні нашому бажанню вічно бачити їх поміж нас, Дякувати щоденно любов'ю синів, онуків і правнуків за подвиг в ім'я миру. Ось і Михайла Никифоровича Желєзнякова два роки немає з нами, але пам'ять про нього жива.

pub083

  Голод 1932-1933 років - трагічна сторінка в історії України - забрав мільйони життів, змінивши її демографічну карту. Мешканці області отримали змогу вшанувати пам'ять жертв геноциду, переглянувши пересувну виставку "Ми звинувачуємо. Голодомор 1932-1933 років-геноцид українського народу", створену наоснові наданої українським інститутом національної пам'яті електронної версії плакатів (усього 63 плакати). На ній відображене загальне ставлення більшовицького режиму до України. Зокрема, розкривається непомірність і абсурдність планів хлібозаготівель, розглядаються насильницькі методи колективізації, серед яких - знищення 352 тисяч одноосібних селянських господарств, в яких нараховувалося 1,5 мільйона осіб. На виставці переконливо показано розгортання Й.Сталіним війни проти селян, запровадження режиму "чорних дошок", заборону поширення інформації про голод, офіційну відмову приймати допомогу голодуючих від Міжнародного Червоного Хреста, інших благодійних організацій. Все це - ознаки геноциду та прямі докази зумисного Голодомору.

  У меморіальному музеї М.Кропивницького відбулась творча зустріч з циклу "Зустрічі у Театральній вітальні" з заслуженою артисткою України Валентиною Литвиненко. На зустріч з учнями ЗОШ №22 та №24 Валентина Іванівна завітала з акторами музично-драматичного театру ім.Кропивницького Володимиром Бідашем та Євгенією Канівець.

pub082

   Серед маловідомих сторінок історії України є і так званий період Отаманщини часів громадянської війни. А серед найбільш відомих в ті часи народних полководців можна назвати отамана Григор'єва.
   Народився він приблизно в 1885р., чи то в Херсонській, чи то в Подільській губернії. Справжнє прізвище Григор'єва Серветник. А от з іменами важко визначитись, існує 4 варіанти - Микола, Никифір, Ничепір, Матвій.

pub077

  Почти сорок лет приезжаут на кировоградскую землю поклонники театрального искусства со всех уголков Украины, чтобы принять участие в фестивале "Вересневі самоцвіти", который проводится в областном центре и на священной земле "Хутора Надии" уже 38-ой раз. В этом году праздник был приурочен к 70-летию образования Кировоградской области (будет отмечаться в январе 2009 года).

pub076

  12 вересня 2008 року виповнюється 105-та річниця від дня народження людини, ім'я якої прикрашає історію вітчизняної біології. Мова йде про нашого земляка, професора Олександра Порфіровича Корнєєва, який народився на станції Цибулеве Олександрівського району. Навчався у Могильово - Подільській гімназії. У 1920 році він вступає на підготовчий курс біологічного факультету Київського інституту народної освіти.

Вглядитесь в лица старых фотоснимков, - 
На них доподлинно все отображено, 
На них - вся жизнь с историей в обнимку 
И с тем, что было ею нам дано...

   Сегодняшний выпуск нашей рубрики не совсем обычен. В нем мы публикуем две фотографии, предоставленные нам сотрудниками областного краеведческого музея.
   Наверняка многим кировоградцам знакомо имя, к сожалению, ныне покойного Виктора Петровича Чангарского. Работая в институте «Горстройпроект», по долгу службы он занимался архитектурными вопросами, а по зову сердца - был страстным фотографом и собирателем материалов по истории архитектуры Кировограда. Нынче уникальная коллекция В.Чангарского находится в Кировоградском областном краеведческом музее.

Фото 1
pub078.jpg (23269 bytes)

   На первом фото - вид на набережную Ингула. Слева немного виден знаменитый дом Заславского, а справа, рядом с ателье «Новинка» (это здание и сейчас стоит на ул.К.Маркса, в нем находится «Интертелеком» и магазин «7-й километр») - целый ряд зданий с магазинчиками на первом этаже и совсем маленький мост через Ингул.

Фото 2 
pub079.jpg (18960 bytes)

   Фото №2 - и вовсе уникальное. Только по очертаниям синагоги можно понять, что это - угол нынешних улиц К.Маркса и Дзержинского: справа - знаменитый «зеркальный» гастроном (сейчас - магазин «Эльдорадо»), а слева - то место, где сейчас находится Дом обуви.

   Сегодняшний выпуск нашей рубрики, как и в прошлом номере, не совсем обычен. В нем мы публикуем еще две фотографии из коллекции Виктора Чангарского, предоставленные нам сотрудниками областного краеведческого музея.

1
pub080.jpg (25272 bytes)

   На первом фото - панорамный вид ул.К.Маркса (ранее - Большой Перспективной), вдали виднеется площадь Кирова, на которой еще нет даже старого здания гостиницы «Украина». В нижнем левом углу - фрагмент стройплощадки: очевидно, возводится жилой дом на углу ул. Шевченко и К.Маркса. А на месте нынешнего кинотеатра «Зоряний» еще стоит одно- или двухэтажное здание.

2

pub081.jpg (26317 bytes)

   На втором снимке благодаря его уникальной архитектуре многие наверняка узнают здание нынешней библиотеки им.Бойченко, что на углу ул.Ленина и Декабристов. А вот целый ряд магазинчиков за ним большинство кировоградцев уже и не вспомнит. Сейчас на этом месте - ресторан «Весна». 
   Познакомиться со всеми фотографиями из коллекции В.П.Чангарского можно будет на выставке «Свiтлиноград Чангарського», которая откроется ко Дню города. В связи с ремонтными работами в здании музея выставка будет работать с 15 по 26 сентября (кроме субботы и воскресенья), с 9.00 до 16.00, по адресу: ул.Пашутинская, 39 (рядом с кафе «Астория»).

 

"Украина - Центр", 4, 11.09.2008

  У 2008 році виповнюються 70-ті роковини Великого терору - масових політичних репресій 1937-1938 років. Ми згадуємо тих, кого не поминула чаша ця, у тому числі й тих, чиє ім'я тісно пов'язане з історією нашого міста. Серед них - видатна українська поетеса, співачка, вчителька, перекладачка Олена Костівна Пашинківська-Котова (псевдонім - Олена Журлива).
   Доля цієї людини склалася вкрай драматично Сама природа щедро обдарувала Олену Журливу, в молодості вона чудово співала і гастролювала по Україні з концертами, а в театральний сезон 1929-1930 років її було запрошено до Харківської опери Та все ж головним її покликанням була поезія.
   У 1926 році вийшла у світ її перша збірка поезій „Металом горно" - гімн радості, визволеній праці. Через чотири роки побачила світ друга книжка віршів - „Багряний світ". У ній поетеса пильно вдивляється в нове життя і свою радість втілює у пристрасних рядках" У серці рояться нові поетичні образи, визрівають нові плани. Але їй довелося гірко розчаровуватися і вгамувати свої почуття. Псевдонім - Журлива - найкраще підкреслює душевні поривання, болі, страждання, зліт і падіння Олени Костівни, її улюблених героїнь. Саме в розквіті таланту її було репресовано.
   У 1938 році в Москві Олену Журливу було заарештовано. Кілька місяців тривало слідство, і лише 26 квітня 1939 року особлива нарада НКВС СРСР засудила поетесу за її вільнодумство, за зліт творчих думок, за рідну українську мову і за все, що вона мала, чим жила, чим дихала. Засудили О.Журливу до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаю.
   Зі спогадів сестри поетеси - Катерини Пашинківської-Вишницької:
   „... Вдача в сестри була добра, і вона все роздавала своїм бараківцям. Зрештою її звільнили від роботи конюхом і примусили мішками носити на спині картоплю. Один із вартових говорив українською мовою: „Це тобі, Котова, не Ялти, й не курорти, набирай мішок з картоплею і носи аж туди під гору...".
   Здоров'я не витримало, сестра захворіла, до всього причепилась страшна дистрофія. З Оленки лишились кістки та шкіра, адже нормального харчування не було, а робота була дуже важка і незвична. З нар вона вже не вставала. На її стан здоров'я ніхто не звертав увагу. Тоді одна із засланих, лікарка, сказала начальству, щоб видали їй сухий пайок: 3 кг цукру та 6 кг картоплі. І лише після цього вона стала на ноги, піднялася з нар.
   Тут трапилася ще одна біда, її вкусив кліщ. І почався страшний процес паралічу...
   Скільки тортур і страждання перенесла бідна моя сестра... Люди казали, що в Києві нелегально ходить по руках книжка В.Сосюри, де він описує про всіх, хто побував, а то й загинув, у засланні. В книжці він, кажуть, згадує і про сестру.
   Ми жили на Тургенєвській вулиці, майже кілька кроків від Львівської вулиці. Якось я пішла в гастроном, коли бачу, вибігають люди з магазину і з будинків і дивляться на щось надзвичайне.
   Я й собі вибігла подивитись і побачила страшне: вели етап з Лук'янівської тюрми, деякі арештовані йшли босі, бо ноги у них понабрякали. Особливо вразив мене один каліка, який йшов теж босий, на костурах, їх вели до вокзалу на висилку, конвоїри кричали на людей, щоб не наближались і не заважали, якась жінка з розтріпаним волоссям бігла за етапом і комусь кричала: „Чим темніша ніч, тим яскравіша зоря". Це була дружина поета Дмитра Зигули, який так і не повернувся із заслання. А з кожним вартовим бігла собака-вівчарка, яка із зеленими від злості очима супроводжувала етап".
   Заслання тривало до 1944 р. Довідкою, виданою Котовій О.К. першим спецвідділом НКВС СРСР 21 березня 1946 року, засвідчено, що судимість разом з усіма пов'язаними з нею обмеженнями, знята з письменниці постановою Особливої наради при НКВС СРСР 4 березня 1946 року.
   27 лютого 1957 року, у зв'язку з реабілітацією, президія Спілки письменників України поновила Олену Журливу у ряди Спілки письменників.
   В 1951 році поетеса Олена Костівна приїздить до Кіровограда, де працює учителем в інституті удосконалення учителів, а також у школах №№ 8, 33, 3. І закінчила свою педагогічну діяльність у СШ № 3 1 грудня 1956 року...
   10 червня 1971 року Олена Костівна Журлива померла і похована в Кіровограді. Після довготривалої хвороби на 73 році життя випало з рук прекрасної жінки перо, зупинилось серце поетеси. Замовкли струни її ліри. Олена Журлива залишається в наших серцях.

   „У вільній державі живуть мої друзі.
   За волю Вкраїни боролась і я
   Журлива, Журлива була я у музі,
   А ви усміхніться, як ніжність моя".

 

Галина СТУЖУК,
молодший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею

 

 

"Ведомости плюс", 10.10.2008

pub075

   Видатний вчений - рослинознавец, академік Антон Іванович Задонцев відомий працівникам агрономічної промисловості в нашій країні. Його ім'я та праці знають і за кордоном. Свою багаторічну працю Антон Іванович присвятив озимим хлібам, головним об'єктом його досліджень була озима пшениця.

pub039

  Закарпатські ртуть, золото, запаси нерудної сировини, цеолітів, мінеральних, термальних та прісних вод - все це в активі цієї талановитої жінки, нашої землячки.
   Віра народилась 7 липня 1923 року в м.Новогеоргіївську (сучасний Світловодськ) нашої області. Потім вчилася в Кіровоградській середній школі № 6 і була однією з перших її випускниць.

pub019

  Музей історії українського хореографічного мистецтва - відділ обласного краєзнавчого музею - продовжує поповнювати свої фонди, шукати друзів.
   У м.Губкінськ Тюменської області Ямало-Ненецького автономного округу РФ є колектив, який танцює... українські народні танці. Це зразковий ансамбль народного танцю "Северное сияние". Художній керівник ансамблю - головний балетмейстер, заслужений працівник РФ, заслужений працівник культури України Олександр Гулак.

  У червні 1878 року на хуторі Сочеванів поблизу села Мар'янівки (нині Бобринецького району) в родині сільського коваля Петляшенка народився первісток - Іван. Багатодітна родина бідувала, тож зведений брат Олександра Петляшенка Марко Кропивницький нерідко допомагав сім'ї. А коли хлопцю виповнилося п'ятнадцять, Марко Лукич віддав під своїм прізвищем Івана і його брата Марка до Куп'янської повітової школи, яку хлопці закінчили з похвальними листами. На запитання батька: "Ким хочеш бути?" Іван відповів: "Актором!".

pub001

  Учора у приміщенні ооласної універсальної наукової бібліотеки імені Д.Чижевського відбулося нагородження нинішньорічних лауреатів обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова. Голова обласної ради Микола Сухомлин вручив відзнаки В'ячеславу Шкоді, Світлані Присяжнюк - перша премія (її співавтор по книзі "Вірні клятві Гіппократа" Петро Сидоренко через хворобу відзнаку отримає згодом), Дмитру Проскаченку (друга) і Віктору Маруценку (третя), а також подяки Олені Класовій, Валентині Ноженко, Тетяні Фурлет. Під час вручення підкреслювалося, що краєзнавча робота в області набуває все більшого розмаху і відзначається значним поглибленням розробок та досліджень. Приємною ознакою останнього часу є й те, що ця робота помітно пожвавлюється в районах. Про це свідчить хоча б те, що нині вперше три премії, уособленням яких є скульптура "Степовий орел", вирушають саме на периферію - у Знам'янку, Добровеличківку і Долинську.

   Рокам не підвладне применшувати велич подвигу воїнів, партизанів, підпільників, трудівників тилу в роки Великої Вітчизняної війни.
   5 травня цього року ми відзначаємо 100-річчя з дня народження Опанаса Опанасовича Шаповалова - Героя Радянського Союзу.

pub022

   Наш край дав не тільки Україні, а й світові багато видатних особистостей і справжніх патріотів - Івана Карпенка-Карого і Марка Кропивницького, Володимира Винниченка і Юрія Яновського, Григорія Зінов'єва, Лева Троцького, Дем'яна Бєдного і Юрія Олешу...

pub018

   З 2004 року в нашій області, на Хуторі Надія, діє Музей історії українського хореографічного мистецтва. На сторінках газет не раз з'являлись статті, що розповідали про нього. Процес розвитку музею триває.

pub015

   29 березня виповнюється 100 років від дня народження відомого співака (бас-баритон) і режисера, народного артиста СРСР Володимира Аркадійовича Канделакі (1908-1994), чиє дитинство пов'язане з нашим містом.
   Родина батька співака службовця Аркадія Канделакі жила в Одесі, Єлисаветграді, Батумі. Для їх сина, що народився у 1908 році в Тбілісі, містом дитинства став Єлисаветград. У будинку на розі вулиць Олександрівської та Олексіївської (нині - Володарського та Гагаріна) Володя зачаровано слухав домашні концерти. Мама хлопця Наталя Євстафіївна гарно співала украінські пісні, російські та циганські романси.

pub013

   Вже кілька років зв'язує дружба обласний краєзнавчий музей та Кіровоградський інститут "Україна". "Нашу увагу привертає цей ВУЗ тому, що там не тільки готують фахівців у різних галузях, а й виховують духовно багатих людей. Ректор інституту Олександр Барно завжди йде назустріч пропозиціям від наших співробітників, запрошує й нас до участі у наукових заходах. Зараз у музеї триває ремонт, але зв'язок не перервався - музей прийшов в інститут", - говорить заступник директора музею з наукової роботи Світлана Колесник.

pub012

   4 березня у заповіднику-музеї "Хутор Надія" відбулось святкування Масляної. Сутність свята - ідея пробудження від зимового сну, оновлення всього живого. Масляну відзначали ще наші предки у дохристиянський період, а церква включила до календаря під назвою "Масляний тиждень".

pub003

  За уявленнями наших предків-землеробів, новий рік починався навесні, з початком нового сільськогосподарського "кола", з новими оранкою й сівбою. Отож, Масниця (яку гуляють в останній тиждень перед Великим постом) - одне з найвеселіших і найулюбленіших народних свят: закінчення зими, початок довгоочікуваної весни.