Статті

pub180

  Свою першу роль хлопчик зіграв ще будучи четверокласником. А через декілька років йому, ще підлітку, доручили керувати аматорським гуртком. Відтоді театр став головним в його житті…

  Николай Николаевич Раевский был участником войн России конца XVIII - начала XIX вв. с Турцией, Персией, Швецией, Францией. Не умаляя достоинств и заслуг перед Родиной многих других русских офицеров и генералов времён Отечественной войны 1812 года, можно все-таки отметить исключительное доверие, которое оказывали Николаю Николаевичу Раевскому и князь П.И.Багратион, под началом у которого служил тогда генерал, и М.И.Кутузов, Раевский был одной из самых ярких личностей среди русского генералитета того времени.

 За родинними переказами, пращури Кардашевичів були графами, герцогами. І колись мали золоті копальні. Але доля їх склалася так, що вони переїхали і осіли у степовій Україні, на Херсонщині. Частину коштів віддали на побудову фортеці св.Єлисавети. А самі поселилися серед степу і згодом побудували маєток, церкву та початкову школу для бідних селян. Проіснувала вона до 1982 року. Тут також навчалися правнуки та онуки І.К.Карпенка-Карого.

   К.І.Кардашевич (Кардасевич - таке написання також зустрічається в документах) мав у Миколаївці 800 десятин землі. В нього було дві дочки - Марія та Емілія. Каетану Івановичу потрібні були гроші, і він вирішив продати 148 десятин землі. Купив їх відставний штабс-ротмістр Ново-Архангельського уланського полку Карл Матвійович Тарковський. Згодом у Миколаївці він побудував свій маєток. Карл Тарковський познайомився з родиною Кардашевичів і закохався в Марію. Згодом одружився з нею. У родині Тарковських було четверо дітей: Микола, Євгенія, Надія, Віра. Всі вони хрещені у Благовіщенській церкві с. Миколаївки.
   Коли Марія Тарковська захворіла, за дітьми доглядала її сестра Емілія. Марія бачила, як сестричка любить їх. Одного разу вона запросила Карла та Емілію і благала одружитися після її смерті. Приблизно наприкінці 1861 р. Марія Тарковська померла. Оскільки вона багато зусиль доклала щодо будівництва церкви та церковнопарафіяльної школи, у фундаменті церкви вибили нішу і зробили склеп для неї. Згодом К.Тарковський одружився з Емілією Кардасевич.
   Від першого шлюбу 5 грудня 1847 року народився син Микола, але помер 14 грудня 1848 року і 19 грудня був похований біля церкви с.Миколаївки. Як свідчить метрична книга Благовіщенської церкви, 1852 року "у проживавшего в селении Николаевка Ново-Архангельского уланского полка штабс-ротмистра Карла Матвеевича Тарковского римско-католического вероисповедания й законной жены Марии Каетановной, уродженой Кардасевич, православного вероисповедания 13 марта родилась й 23 марта была крещена дочь Надежда". А 3 жовтня 1862 року у них народився син Олександр - майбутній народоволець і батько відомого поета.
   1869 року Надія Карлівна Тарковська одружується з Іваном Карповичем Тобілевичем. У них народжуються діти: Микола, Галя, Катерина, Юрій, Назар, Орися, Віссаріон. Померла Надія Карлівна 11 травня 1882 року. 13 травня її поховали в Миколаївці біля церкви. Перепохована в серпні 1982 року на Карлюжанському цвинтарі поруч з І.К.Тобілевичем. Крізь усе своє життя Іван Карпович проніс велику любов до коханої дружини. Як розповідав старожил с. Миколаївки Федір Олексійович Васильченко (1894 р.н.), на могилі Надії Карлівни було написано: "Надійко, ти моя рідненька, навіщо ти лишила мене з дітками дрібними. Прилинь з того світу і порадь мені, що робити. Мир праху твоєму. Люблячий чоловік Іван".
   У листі до онука І.К.Карпенка-Карого Андрія Юрійовича Тобілевича Назар Іванович Тобілевич від 5 листопада 1945 р. писав: "Дізнайся, в Кардашевій (Миколаївці) коло церкви була похована моя мама, на могилі була мармурова плита, на якій Іван Карпович зробив гарний напис. Це історична плита, і, певно, хтось знає, де вона поділася". Старожили Миколаївки розповідають, що мармурову плиту з могили Надії Карлівни Тобілевич (Тарковської) було стягнуто волами у 1932 році. Притягли її до сільської ради і поклали під поріг. У 1937 році з церкви було знято дзвін та хрест.
   25 квітня 1980 р. біля колишньої церкви було знайдено могилу Надії Карлівни, а 1982 року її прах перенесено на Карлюжанський цвинтар. У 2006 році мені вдалось знайти однодумця скульптора Віктора Френчка, і вирішили ми, що треба увічнити пам'ять Надії Тобілевич, якій у 2007 році виповнилось 155 років. Коли скульптура була зроблена, ми звернулися до директора обласного краєзнавчого музею Т.А.Григор'євої, а згодом до начальника управління культури Н.Ю.Овчаренко, і вони дали згоду. 20 жовтня 2007 року на цій землі встановлено чудовий пам'ятник Надії Карлівні.
   Хутір Надія завжди був родинним гніздом, де навіки з'єдналися коріння сімей Тобілевичів-Тарковських. Тут певний час жили Іван Тобілевич (Карпенко-Карий), Микола Тобілевич (Садовський), Марія Тобілевич (Садовська-Барілотті), Панас Тобілевич (Саксаганський). Онук Івана Карповича Андрій, агроном, доклав багато зусиль, щоб зберегти дідівську землю, створити цей заповідник. Тут у різні часи бували Олександр, Арсеній, Андрій та Марина Тарковські, які також зберегли в серцях любов до цієї землі, де нині ростуть дубки з їхніми іменами.
   Я безмежно люблю Хутір Надія. І працюю тут уже 46 років не за гроші, а щоб зберегти всю його красу і велич для наступних поколінь.

 

Валентина ТОБІЛЕВИЧ

 

 

"Народне слово", 17.11.2011

pub179

  Розглядаючи історію розвитку української літератури, на тлі видатних письменників і поетів ми нерідко забуваємо імена людей, без яких вітчизняна література, можливо, не змогла б стати такою, якою ми звикли її бачити. Це літературознавці, критики, редактори, бібліографи - фахівці, прізвища яких звичайно відомі лише в своєму професійному колі. Але деякі з них стають відомими і популярними для широкої аудиторії, і саме до таких людей належить наш земляк Федір Кузьмович Сарана, 90-річчя від народження якого ми відзначаємо в нинішньому році.

pub174

  У цьому запевняють і цього домагаються художники-дизайнери проекту з оформлення залів Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Семен Равський та Валерій Губенко. Як відомо, музей був закритий на капітальний ремонт наприкінці 2007 року. Його відновлення планується завершити вже за кілька місяців. За цей час на ремонтно-реставраційні роботи буде витрачено понад чотири мільйони гривень.

pub177

   На Кіровоградщині пройшло сорок перше Всеукраїнське свято театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти ". Цьогоріч воно було присвячене 155-річчю від дня народження видатного українського актора, режисера, письменника, театрального діяча, учня М.Кропивницького Миколи Карповича Садовського.

pub175

  Саме таку назву ми дали виставці, що присвячена Валентині Василівні Тобілевич з нагоди 70-річчя від дня народження та 45-річчя діяльності на музейній ниві.
   У 1966 році вона приїхала на Кіровоградщину з чоловіком Ігорем Андрійовичем Тобілевичем та дітьми. Андрій Юрійович Тобілевич потребував допомоги сина й невістки у впорядкуванні та розвитку ново-створеного заповідника-музею І.К.Тобілевича (Карпенка-Ка-рого) "Хутір Надія". Спочатку Валентина Василівна була парковим робітником. У 70-80-х роках обіймала посади екскурсовода, завідувача заповідника, потім - старшого наукового співробітника, з 2007 року працює на посаді наукового співробітника заповідника-музею. Одночасно з роботою навчалась, закінчила Кіровоградський державний педагогічний інститут ім. О.Пушкіна у 1985 р., здобувши кваліфікацію вчителя української мови і літератури.

pub225

  Туристично-рекреаційний потенціал Кіровоградської області унікальний, її територія здавна є перехрестям людських потоків, а нині - зручних транспортних сполучень. Помірно теплий клімат, наявність родовищ, мінеральних радонових вод, неповторних природних і рукотворних пам'яток створюють сприятливі умови для відпочинку, лікування, пізнання та ознайомлення з благодатною землею - нашого краю. Та чи досить добре ми знаємо, куди і за якими враженнями слід їхати? Напевно, що ні, тож пропонуємо вам шпаргалку для мандрівників - на авто, пішки чи громадським транспортом.

pub173

  20 серпня нинішнього року виповнилося б 90 років з дня народження нашого земляка Олексія Трохимовича Шаповалова - радянського розвідника часів Великої Вітчизняної війни, почесного громадянина польського міста Краків.
   ...Ще йшли бої за визволення України від фашистських загарбників, а Український штаб партизанського руху почав надавати ефективну допомогу в розгортанні антифашистської боротьби народів Польщі, Чехословаччини, Румунії, Угорщини. Туди були перекинуті партизанські з'єднання, бригади. Серед учасників групи опору був і наш земляк О.Т.Шаповалов.

pub172

  У березні 2011 року ми з нетерпінням чекали рішення конкурсної комісії з присудження обласної премії у галузі культури «Духовний скарб Кіровоградщини», тому що серед кандидатів – наш Микола Олександрович Галицький. І безмежно раділи, коли саме він удостоївся цієї відзнаки у номінації «За вагомий внесок у збереження та популяризацію культурної спадщини». Нагорода заслужена і якраз вчасно – 20 серпня виповнюється 75 років цій енергійній, ініціативній людині, справжньому професіоналу, що понад 45 років працює у галузі культури. 

pub169

  Рід графів Толстих має багатовікову історію на російській і українській землі. Як свідчить Олександр Лакієр в книзі "Русская геральдика" (Санкт-Петербург, 1855): "В 1353 г. выехал, по показанию наших родословных, из Цесарии (Австрии. - Авт.) в Чернигов муж честен Индрис с двумя сыновьями и тремя тысячами людей и служителей. Во святом крещении он наречен Леонтьем и чрез правнуков своих стал родоначальником Васильчиковых, Даниловых, Дурновых, Толстых и Федцовых. Последние пресеклись, а герб первых состоит из изображенных в голубом поле пересекающихся крестообразно золотой сабли и серебряной стрелы, которые продеты остроконечиями сквозь кольцо золотого ключа, над ключом же с левой (в других гербах с правой) стороны видно белое крыло. В гербе графов Толстых родовой их герб занимает сердце щита, прочие же эмблемы свидетельствуют о заслугах.

pub167

  Терський козак Дмитро Абрамович Гайдамака (1864-1936) працював у двох трупах майстра. Розпочавши рядовим хористом, доріс до провідного актора, чергового режисера, став першим помічником Кропивницького. Молодший за віком, він наче повторював в житті молоді ролі Марка Лукича.
   Набувши досвіду, Гайдамака створив власний колектив. Це був театр, що увібрав естетику театру Кропивницького й протягом 20 років (1897-1917) залишався одним з кращих в Україні. Провідною акторкою трупи Гайдамаки була Юлія Шостаківська (1871-1939).

pub166

  Відштовхнуся від заголовку статті, опублікованої в газеті "Народне слово" в середині червня, - "Арсенівка. Екскурсія в заповідні бур'яни?" Немало їх в населених пунктах області та й обіч асфальтів у самому обласному центрі, по яких щодня ходить автор тієї статті. Бур'яни можна скосити, а ось людське зло і недоброзичливість для суспільства - речі набагато серйозніші. Колись я запрошував в Арсенівку, в заповідник "Батьківщина І.Карпенка-Карого" ("Тобілевичі") Миколу Вінграновського. "Обов'язково приїду. Ми з вами, Вікторе, віднайдемо десь місцину над джерельцем і під високим будячком посидимо, поговоримо в степах Тобілевичів...". Не судилося. Скоро потому він захворів...

pub164

  Івана Купала - традиційне народне свято язичницького походження, що відзначається в ніч на 7 липня у деяких країнах Європи, зокрема й в Україні. І хоч ми все далі відходимо від язичницьких часів, свято це не забувається, а в деяких кіровоградських селах навіть відродилась традиція народних гулянь в купальську ніч.

pub159

 Говорячи про історію і культуру рідного краю, ми обов'язково згадуємо, що Кіровоградщина (Єлисаветградщина) є колискою національного класичного театру. Тут народились і творили велетні сцени Марко Кропивницький і Іван Карпенко-Карий, тут запалювались зірки молодших братів і сестри Тобілевичів та неперевершеної Марії Заньковецької.

  У липні виповнюється 160 років від дня народження Кравчинського Сергія Михайловича (літературний псевдонім - Степняк) - революціонера-народника, письменника, нашого земляка.
   Народився Кравчинський 1 (13) липня 1851 року в с.Новий Стародуб (нинішнього Петрівського району Кіровоградської області). Його батько Михайло Тадейович, за національністю білорус, служив головним лікарем військового шпиталю. Мати Любов Яківна - українка, вона передала дітям любов до рідної пісні, поезії, природи. Дитинство Сергія пройшло в Олександрії, Єлисаветграді та Умані.

pub156

  Не завжди є можливість точно визначити дату та місце народження тієї чи іншої науки. Грунтознавство - виняток. Виникло воно у 80-ті роки XIX ст., 11 грудня 1883р., коли у Санкт-Петербурзькому університеті видатний російський вчений Василь Васильович Докучаєв блискуче захистив докторську дисертацію, яка зробила справжній переворот у науці. Дисертація була присвячена дослідженню чорнозему.

 М.І. Гродеков не мав багатих родичів і знатних покровителів, рано залишився сиротою і самотужки долав життєві перешкоди. В 1865 році вступив до Миколаївської академії генерального штабу (м. Санкт-Петербург), яку блискуче закінчив у 1868 році.
   В російсько-турецьку війну 1877-1878 років М.І. Гродеков перебував у штабі М.Д.Скобєлєва, який завжди намагався оточити себе кращими офіцерами армії. Найкращою тоді рекомендацією для військового була репутація соратника і друга Скобєлєва. У кінці кампанії, під час перемир'я росіян з турками, Гродеков і Скобєлєв провели рекогносцировку підступів до Стамбула, зняли плани лінії турецької оборони, вивчили всі її деталі й розробили план взяття османської столиці через прорив Гадем-Кіойських позицій. На жаль, великі європейські держави зробили все, щоб цього не сталося.

pub153

  КІРОВОГРАДЩИНА У ВОГНІ постала перед глядачами у світлинах на виставці, підготовленій працівниками обласного краєзнавчого музею разом із фотокореспондентом "Народного слова" Ігорем Демчуком до 66-ї річниці Великої Перемоги. Герої та антигерої Великої Вітчизняної, її свідки й учасники (а багатьох із них уже давно немає серед живих) знову воскресли на чорно-білих фотографіях, їх роздивлялися вже правнуки тих партизанів, підпільників, червоноармійців, чия юність назавжди залишилась обпаленою війною.

pub152

  Напередодні дня Перемоги в кіровоградській школі №2 6 відбулися Уроки мужності. Ветерани Великої Вітчизняної війни, члени клубу "Патріот" прийшли до школи раніше.

   Російська армія зайняла містечко Сан-Стефано, що за 12 кілометрів від Стамбула. Від задуму зайняти турецьку столицю російський уряд відмовився. Англія і Австрія погрожували розірвати з Росією дипломатичні відносини у випадку зайняття Стамбула. В Сан-Стефано 3 березня 1878р. уповноважені воюючих стррін підписали мирний договір. Згідно з договором Туреччина визнавала повну незалежність Чорногорії, Сербії і Румунії, причому Чорногорія і Сербія дещо збільшували свою територію. Створювалась нова незалежна держава - князівство Болгарія, яке включало в себе територію з болгарським населенням від Дунаю до Егейського моря (власне Болгарію, Східну Румелію і частину Македонії). Боснія і Герцеговина отримали автономію. Росії було повернуто частину Бессарабії, приєднаної до Румунії в 1856 році, взамін чого Румунія отримала Добруджу. В Азії Росія отримала Ардаган, Батум, Каре, Баязет. Крім того, Туреччина сплатила Росії 310 млн рублів контрибуції.