Статті

pub068

    Його біографія типова для тогочасного покоління. В 1927 році закінчив семирічку, потім - школа ФЗУ при Харківському заводі "Серп і молот", яку закінчив з відзнакою. За путівкою Харківського комітету ЛКСМ їде на навчання в Ленінградське військово-морське училище ім. Фрунзе. В 1938 році Фісанович отримав призначення на посаду штурмана підводного човна. "Малятко" - так любовно називали його Ізраїль Ілліч з товаришами. На довгій дорозі війни він бачив багато злодіянь фашистів. Тому мстив за политу кров'ю рідну землю, за згаслі у вогні життя бойових друзів. У свої 28 років був учасником багатьох боїв з ворогами. Часто врятувати становище вдавалося лишз завдяки мужності і спритності. Його "Малятко" на 1-му місяці війни удостоїлось честі зватись Червонопрапорним, а командир став Героєм Радянського Союзу.
   15 травня 1942 року на човен було скинуто 324 глибинні бомби, але Фісанович вивів "Малятко" під захист берегової артилерії. Його груди прикрашали два ордени Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ступеня, відзнака уряду США - орден "Морський хрест".
   Контрадмірал І.А.Колишкін у книзі "В глибинах полярних морів" так розповідає про нашого земляка: "Зовнішність Фісановича не нагадувала "бравого морського вовка". Середнього зросту, з чистим високим чолом, сірими мрійливими очима, оточеними густими чорними віями, з трохи відстовбурченими вухами. Але яка то була людина! Широта його ерудиції вражала багатьох. Історія військово-морського мистецтва і тактика, техніка і література - улюблені теми його розмов. А якщо його "завести", він міг годинами з великим почуттям читати уривки з "Євгена Онєгіна" і "Графа Нуліна", з бадьорого, ритмічного "Добре" Маяковського і з сумної шевченківської "Катерини".
   Море було його і стихією, і любов'ю, і буденністю. Подвиги, бойові будні мужньої людини на морі - тема віршів Фісановича. Екіпажу підводного човна він присвятив "Песню о "Малютке".

   С кратчайших дистанций врагов мы топили,
   Врываясь в их порт через минный редут;
   Глубинные бомбы по корпусу били...
   Железо сдает, но бойцы не сдадут!

   Такі рядки написав командир, який не раз був віч-на-віч зі смертю. А його "Строевую подводную" моряки вважають своєю піснею на Північному флоті.
   На жаль, герой не дожив до довгоочікуваного Дня Перемоги. 19 вересня 1944 року підводний човен "М-172" загинув при загадкових обставинах біля берегів Шотландії.
   Ім'ям героя названо вулиці в містах Кіровограді, Харкові, Полярному Мурманської області. В списках особового складу Північного флоту навічно занесено ім'я І.І.Фісановича - гвардії капітана другого рангу, командира гвардійського Червонопрапорного підводного човна "М-172" 4 дивізіону Північного флоту.
   Подвигу - жити.

 

В.ДАЦЬКА,
співробітник обласного краєзнавчого музею

 

"Кіровоградська правда", 11.11.2004

pub067

   18 жовтня нинішнього року мало б виповнитися 90 років Віктору Петровичу Ярошу - одному з ініціаторів створення та першому завідувачу меморіального музею М. Кропивницького.
   Уродженець с. Бистрик, В. Ярош пішов шляхом своїх батьків - учителював, працював інспектором райвідділу освіти на Сумщині.

    Напередодні відзначення ювілею міста та Всеукраїнського свята театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти" у меморіальному музеї Марка Кропивницькрго віддали шану знаменитій ювілярці, ім'я якої тісно дов'язане з нашим краєм та українською культурою - Марії Заньковецькій. До 150-річчя актриси тут відкрито виставку "Перлина української сцени".

pub066

   На рубежі XIX--XX століть на протилежному від Ковалівки березі Інгулу було розбито громадський сад "Альгамбра" і приватний сад Лайєра.

   Любов до рідної землі, малої батьківщини - святе почуття, яке кожен з нас проносить крізь усе життя. Краєзнавство виховує її, тому що здатне органічно поєднувати минуле, сучасне й майбутнє, відкривати нове у давно відомому. Важливе місце тут належить музеям, особливо комплексним, або, як їх називають, краєзнавчим, їх збірки відзначаються широким діапазоном - розповідають про природу, економіку, історію і культуру краю.

pub065

   Нещодавно ім'я Героя Радянського Союзу Олександра Повіренного було назване на ювілейному святкуванні ВАТ "Червона зірка" серед потомствених червонозорівців. Так, він народився в сім'ї ливарника Василя Повіренного, який розпочинав свій трудовий шлях ще на підприємстві братів Ельворті в серпні 1925 року.

pub064

   Наприкінці серпня виповнилося 100 років з дня народження видатного вченого, кандидата біологічних наук, нашого земляка Анатолія Софроновича Коверги. Народився він у селі Тернівці Новоархангельського району. Там пройшли його дитячі та юнацькі роки. В 1920 році пішов добровольцем у Червону Армію.

pub063

   У зв'язку з наближенням до кордонів Словаччини Радянської Армії і поразками фашистських військ у Румунії та Угорщині гітлерівський уряд вирішив окупувати Словаччину. Німецькі війська почали зосереджуватися на її кордонах. Випереджаючи німецьку воєнну операцію, партизанські загони почали активні дії по захопленню міст і сіл. Надвечір 30 серпня 1944 року повсталий народ, на бік якого перейшло багато гарнізонів словацької армії, визволив значну частину Словаччини.

pub062

   Для мандруючого залізницею кожне місто або селище розпочинається своєрідною візитною карткою - залізничним вокзалом, а вокзалу станції "Кіровоград" цього року виповнюється 50 років...

    Геніальна українська актриса Марія Костянтинівна Адасовська народилася в селі Заньки Ніжинського повіту на Чернігівщині третього серпня 1854 року. Свій сценічний псевдонім Заньковецька вона обрала за назвою рідного села. Вона ніколи не поривала зв'язку із ним. З колискових пісень і народних казок няні Суходолихи починається знайомство майбутньої актриси зі скарбницею народної творчості. "Я люблю народні пісні і танці, але за ними я бачила і горе, і сльози. Багато сліз, багато горя... Тільки опинившись на сцені, я повідала людям про ці сльози", - писала М. Заньковецька.

pub061

   Впродовж декількох останніх років ентузіастами музейної справи та громадськістю області піднімалося питання по створення музею історії українського хореографічного мистецтва. Проте, відсутність функціонально придатного для музею приміщення не давало змоги це зробити.

pub060

   Широко відомим було наше місто своїми ярмарками. У 1763 році за наказом губернатора Новоросійської губернії генерала О. І. Мельгунова був заснований ярмарок, що проходив 24 листопада - в день Св. Великомучениці Катерини.
   З 80-х років XVIII століття у Єлисаветграді вже існували чотири річних ярмарки, які мали велике значення в економічному житті краю. На них торгували безмитне чотири-п'ять днів.

    Як уже повідомлялося, днями кіровоградському медичному закладу, який нині має назву "Пологовий будинок № 2 ім. Св.Анни" (більшість жителів міста знають його як другу міську лікарню) виповнилося сто років.

   15 травня виповнюється 145 років від дня народження. Панаса Саксаганського - видатного театрального, діяча, актора і режисера.
   Панас Карпович належить до славетної родини Тобілевичів, що дала світові чотирьох видатних театральних діячів (І.Карпенка-Карого, М.Садовського, П.Саксаганського, М.Садовську-Барілотті). Народився він у 1859 році в селі Кам'яно-Костуватому (тепер - Миколаївської області) недалеко від містечка Бобринця, у сім'ї був наймолодшим.

pub059

   У ці дні маємо нагоду згадати нашого земляка, академіка ВАСГНІЛ Віктора Шевелуху, якому 11 січня виповнюється 75. Народився Віктор Степанович у селі Лелеківці Петрівськрго району, і хоч склалося так, що жити й працювати йому довелося за межами України, його наукова діяльність не могла не позначитися й на українському селі.