Статті

2

Зустрічі у домі корифея.

Понад 30 років (з 1982 р.) існує в Кіровограді меморіальний музей М.Кропивницького (з 1983 р. на правах відділу обласного краєзнавчого музею). Працівники радо зустрічають гостей, знайомлять з стаціонарною експозицією, що розповідає про славетного театрального діяча, актора, режисера і драматурга. Проте життя закладу ніколи не обмежувалося екскурсійною, виставковою чи науково-пошуковою роботою. Колектив опановував нові цікаві форми діяльності, до яких серед іншого додалися і творчі зустрічі з митцями Кіровоградщини.

 

Це свого роду данина традиціям дому корифея. Згадаємо, що будинок Зайковських на розі тодішніх вулиць Клинцівської і Болотяної, за часів проживання у ньому М.Кропивницького (70-80-ті рр. ХІХ ст.), перетворився на один з культурних осередків Єлисаветграда. Тут бували численні учні і послідовники Метра, партнери по сцені тощо. Найвідоміші з мистецького середовища – представники високоталановитої родини Тобілевичів. З драматургом і актором І.Карпенком-Карим М.Кропивницький дружив з юнацьких літ. Тобілевичі, які як і М.Кропивницький, мали помешкання у Єлисаветграді, у різні періоди  тісно співпрацювали у кращих українських трупах.

У стінах оселі М.Кропивницького лунав спів улюбленців сцени  М.Садовського, М.Заньковецької, К.Стояна, М.Доленко … Для своїх гостей Марко Лукич полюбляв читати щойно написані ним сторінки  майбутніх п’єс.

У минулому столітті історію будинку дослідив кандидат філологічних наук М.К.Смоленчук, у доробку якого – чудові  книги «Ой, літав орел» та «Марко Кропивницький і його рідний край», присвячені нашому видатному земляку. Справу письменника і краєзнавця продовжив В.П.Ярош. Освітянин, учасник Великої Вітчизняної війни, після її завершення мешкав у Кіровограді. Працював журналістом, протягом 18 років очолював обласне літоб’єднання «Степ». Був управлінцем, завідувачем літературною частиною театру ім. М. Кропивницького і, нарешті, організатором меморіального музею М.Кропивницького та його завідувачем.

Чимало цікавих відомостей з історії українського професійного театру було висвітлено у статтях В.П.Яроша на сторінках періодичних видань, у брошурах та книгах, зокрема у збірці «Спогади про Марка Кропивницького» (упорядники П.Перепелиця та В.Ярош). У 1994 р. саме В.Ярош став першим лауреатом щойно заснованої обласної краєзнавчої премії ім. В.М.Ястребова.

Новий етап роботи музею корифея розпочався у 2000 році з приходом на посаду його завідувача М.О.Галицького. Саме тоді  творчі зустрічі набули циклічної форми і відтоді проходять як зустрічі у театральній та літературно-музичній вітальні. Сьогодні хочеться згадати учасників зустрічей у музейній  літературній вітальні, серед яких було чимало лауреатів престижних обласних премій – краєзнавчої ім. В.Ястребова та літературної ім. Є.Маланюка.

Цікаво, що одночасно з В.П.Ярошем лауреатом краєзнавчої премії став Л.В.Куценко. Уродженець Кіровоградщини, заслужений працівник освіти України працював викладачем педінституту, а згодом КДПУ ім. В.Винниченка. Талановитий вчений досліджував діяльність Є.Маланюка, М.Вороного, Дм. Чижевського, І.Микитенка, інших відомих земляків. Був також лауреатом обласної літературної премії ім. Є. Маланюка. Залишив по собі доробок, що включає понад два десятки книжок та 300 статей.

На зустрічі у меморіальному музеї М.Кропивницького, що відбулася  у 2003 р., повідав захоплюючу історію мандрівок Сполученими Штатами Америки, де збирав матеріали з життя і творчості Є.Маланюка, уродженця м. Новоархангельська – одного з найбільш яскравих поетів  України ХХ ст.,  більша частина життя якого поминула у вигнанні (Польщі, Чехословаччині, Німеччині,  США). Говорив про нову книгу «Князь духу» (збірку статей про Є.Маланюка)…

Оскільки основну масу відвідувачів складає учнівська молодь, музей зацікавлений у співпраці з науковцями, викладачами навчальних закладів. Серед друзів музею був  іще один наш земляк кандидат історичних наук, викладач КДПУ ім. В.Винниченка С.І.Шевченко. Краєзнавець багато часу присвятив роботі в архівах, працюючи на посадах очільників Світловодського державного міського архіву та Кіровоградського державного обласного архіву. Лауреат премії ім. В.Ястребова за 1996 р., автор значних досліджень з історії рідного краю, Сергій Іванович також був учасником музейних зустрічей, на одній з них презентував свою книгу «Україна в міжнародних економічних відносинах (1950-1980-ті рр..)», Кіровоград, 2006 р.

Мріяв, поспішав провести ще одну… Ці незабутні зустрічі – частка душі, яка назавжди залишається у стінах музею. 

Дуже цікавою вийшла зустріч з В.В.Бондарем, на той час (2002) головою обласної організації Національної спілки письменників України. Уродженець Київщини писати і друкувати почав ще у шкільні роки. У 80-х роках приїхав на Кіровоградщину, працював у «Молодому комунарі», «Вечірній газеті», був головним редактором Центрально-Українського видавництва.

У музеї корифея Василь Васильович виступав як учасник заходів, присвячених болючим темам голодомору та репресій. На вечорі, що відбувся у 2002 р. літератор представив свою нову художню книгу «Смарагдові китиці у воді». Відчути красу авторського слова допомогли глядачам вихованці школи мистецтв селища Нове під орудою акторів театру ім. М.Кропивницького Г.М.Романюк та О.І.Дорошева, які озвучили рядки оповідань і етюдів.

Мистецькі заходи у музеї корифея починалися з концертних програм за участю акторів-кропивничан і спочатку «за кадром» залишалася робота інших творчих працівників. Згодом тематика розширилася. Відкриттям і для глядачів і для музейників стала творча зустріч з краєзнавцем і літератором В.П.Шураповим, у 1993-2013 рр. – керівником літературно-драматургічної частини театру ім. М.Л.Кропивницького.

 Уродженець нашого міста Володимир Петрович має цікаву біографію. Починав з робочих професій, працював на будівництві, був шофером, згодом, закінчивши університет, працював  журналістом у Кіровоградській районній газеті, на Кіровоградській студії телебачення,  в облвиконкомі, у театрі.

Починаючи з 1998 року побачили світ його розвідки і дослідження з історії театру корифеїв та його творчого спадкоємця – театру ім. М.Л.Кропивницького.

У рік відзначення свого 85-річчя, Володимир Петрович виступив перед музейною аудиторією як чудовий оповідач. Поет, прозаїк, автор текстів біля 200 пісень і романсів відомих кіровоградських композиторів, розповів про пам’ятні моменти свого життя.

Багато позитиву вніс у музейне життя Т.Д.Гусинський, ветеран Великої Вітчизняної, льотчик-винищувач, орденоносець (серед нагород – три ордени Червоної зірки) і поет. На музейних зустрічах до Дня Перемоги та Дня Поезії ветеран з любов’ю згадував  рідне село Мусіївку на Полтавщині,  дитинство проведене у Казахстані, куди багатодітна родина виїхала рятуючись від голоду, про юнацькі мрії піднятися у небо, службу у Заполяр’ї,  про героїку і будні війни, про Кіровоград, що став рідним, друзів-поетів. А ще розповідав про свою любов до поетичного слова, про те що і в зрілості не пізно спробувати розкрити свою душу у віршах.

Показовим є те, що до музею приходять люди різних професій, які живуть творчістю. Теплом сердець, щирістю почуттів, поетичним словом зцілюють душі. До таких  авторів належать: фахові лікарі кіровоградець В.О.Могилюк та А.А.Кримський з с. Триліси Олександрівського району, член НСПУ та голова обласної організації «Конгрес літераторів України». З групою літераторів, членів спілки знайомилися наші слухачі у 2009 р.

Друге десятиріччя триває співпраця  музею з А.П.Курганським, поетом, у недалекому минулому – вчителем географії. Неодноразово Анатолій Порфирійович радував гостей музею гумором та ліричними віршами, у яких струменить любов до рідного краю.  20 червня 2001 року (до дня початку Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.) на сцені імпровізованої поетичної вітальні відбулася презентація збірок поезій «Шепіт вітру степового» А.П.Курганського та «Напевы светлого дождя» Л.П.Ніколаєвської, адже саме поети, люди, які знають мову вітру і дощу, нагадують нам про безцінність кожної хвилини буття. Ще тричі поет побував на гостинах у домі корифея з виступами, зокрема – у 2015 р.

Говорячи про участь у музейному житті чарівного жіноцтва, треба обов’язково відзначити допомогу і підтримку отриману від члена НСПУ А.М.Корінь. Яскрава особистість, людина, яка відбулася сама у мистецтві, робить усе можливе заради того, що б познайомити культурне середовище з творчістю молодих та більш зрілих талановитих, але маловідомих авторів.

Дуже посприяла у проведенні ряду заходів патріотичної тематики Н.М. Бредихіна, завідувач відділу мистецтва Будинку культури «Авіатор», яка пише прозу, поезію, пісні, а ще є організатором і керівником ансамблю театралізованої пісні «Чиста криниця».

Запам’яталися  і зустрічі за участю О.В. Надутенко, І.А.Кримської та О.Л.Шпирко, Н.А.Дубіної, Л.М.Кокіної та іншими.

Поезія і музика завжди поруч, тож на літературних зустрічах часто лунала пісня. Зокрема освітянка М.Г.Балашова виступала з сином Я.Страшним. Тоді талановитий підліток виконав пісні на мамині вірші під музику з магнітофону, нині він знаний виконавець, соліст Кіровоградської філармонії, збирає повні зали …

Серед неодноразових героїв зустрічей у літературно-музичній вітальні – А.П.Чечель, багатогранна талановита людина, музикант-концертмейстер (баян), художній керівник самодіяльних творчих колективів (нині це вокальний ансамбль «Любисток» та хор «Червона калина над Інгулом» УТОС), композитор і поет, відмінник народної освіти з стажем понад 30 років, лауреат і дипломант ряду регіональних конкурсів.

Дорогі для нас і зустрічі за участю В.В. Смотренка - краєзнавця, освітянина, людини, зачарованої історією і архітектурою Єлисаветграда. Свою любов до рідного міста Вадим Васильович передав у своїх віршах та піснях, які виконував  у супроводі гітари на музейній сцені.

Неодноразово відвідувачі радо спілкувалися з членами Національної спілки журналістів України: головним редактором Центрально-Українського видавництва М.С.Янчуковим, заслуженим журналістом України Б.П.Куманським, поетом Д. І. Танським, які мають дар зачаровувати аудиторію своїми розповідями  про культурне життя краю тощо.

Вміння спілкуватися і з найменшими і з найстаршими слухачами не раз демонстрували письменник А.Г.Черниш, композитор і поет А.С.Гарбар та інші.

Знаменно, що серед гостей дому корифея бували і представники  інших міст. В.О. Жадько – кандидат філософських наук, доцент, журналіст, видавець і письменник, уродженець Миколаївщини і мешканець столиці  презентував у нашому музеї свою книгу «Грек з душею українця», Київ, 2003 р., у якій розповів про Миколу Аркаса, українського культурного діяча, історика, автора популярної «Історії України-Русі», композитора, автора опери «Катерина» за поемою Т.Шевченка, засновника Миколаївської «Просвіти», товариша Марка Кропивницького.

Пам’ятною стала зустріч з А.Г.Бакановою-Подурець – членом Спілки письменників Росії та її творчою родиною: донькою – співачкою Юлією Араповою та онуками, виконавцями пісень народів світу (2013). Анна Григорівна народилася у с. Кам’янка Новомиргородського району Кіровоградської області. Її батько у 1942 р. загинув у бою. Дівчинкою добре запам’ятала жорстокі роки німецької окупації. Любов до України, за свободу якої батько бився з німецько-фашистськими загарбниками і за яку віддав своє життя, – у віршах поетеси. 

Після закінчення Львівського технікуму зв’язку, за розподілом Ганна потрапила до Казахстану, згодом мешкала у м. Душанбе (Таджикистан), і, нарешті, у тодішній столиці СРСР Москві. Протягом життя поетеса не пориває зв’язків з рідною землею. І хоча пише вона переважно російською мовою, має вірші і українською. На вечорі крім поезій пролунали: романс «Соловейко» М.Кропивницького у виконанні Ю.Арапової,  українські пісні у виконанні онуків поетеси, що викликали захоплення.

Варто б було ще сказати про зустрічі у театральній та музичній вітальнях, їхніх героїв, але залишимо цю тему для окремої розповіді.

Сьогодні ж, як і завжди, нам цікаво говорити з юнацькою і дорослою аудиторією, представляти наших талановитих земляків, сучасників, разом радіти щирому спілкуванню.

 

Черняк Ніна Борисівна - молодший науковий співробітник відділу обласного краєзнавчого музею – меморіального музею М.Л.Кропивницького. 099-19-65-405  Стаття:

 

1

 

3

 

4

 

5

 

6

 

shapka