Статті

(до 55-річчя від дня народження

 краєзнавця Аболмасової Ольги Павлівни)

Зараз, у часи складних процесів усвідомлення себе як народу, нації, пошуку духовних ідеалів, важливо зародити в душах людей гордість за своє, найрідніше, а тому – найкраще. Мова йде про велику справу подвижників, краєзнавців, всіх тих людей, хто дбає про поповнення і збереження нашої минувшини, без знання й шанування якої не може бути щасливого майбуття.

 

         У житті кожного регіону є люди, які творять його історію, своїми зусиллями, талантом і особистісними якостями вносять власну лепту в розвиток і становлення краю. Серед таких яскравих особистостейОльга Павлівна Аболмасова – краєзнавець, з 2004 року «Почесний громадянин                 м. Світловодська».

Свого часу Ольга Павлівна закінчила бібліотечний факультет Харківського інституту культури. До 1988 року працювала  бібліотекарем центральної дитячої районної бібліотеки у с. Андрусівка Світловодського району.

О. Аболмасовій  долею випало очолити Світловодський міський кра­єзнавчий музей в один із найскладніших історичних періодів сучасності: з 1988 року -  директор музею на громадських засадах, а з 1990 до 2008 р.р. , як штатний працівник. І за той час вона відразу проявила себе як висококваліфікований фахівець своєї справи; щира людина, уважна та безмежно закохана в історію рідного краю.

Ольга Павлівна ставилась з чуйністю та повагою до кожного, вона  саме з тих людей, які завжди почують, підтримають і допоможуть. Краєзнавчі дослідження О. Аболмасової стали відомі у 1990-х роках. Цікавило її багато що, вела пошук матеріалів з історії міста і сіл району, з археології, геральдики, про видатних земляків та ін. Вона стала автором історико-краєзнавчої розвідки „Реквієм втраченого села” (1995) - просела і містечка, що загинули у водах Кременчуцького моря та іншихпраць. Високою оцінкою її дослідницької діяльності стала відзнака лауреата обласної краєзнавчої премії ім. В. М. Ястребова (1996).

Вона не зупинялась на досягнутому, прагнула знань, спілкування, вдосконалення. Постійно активно брала участь в обласних методичних семінарах, що проводились Кіровоградським обласним краєзнавчим музеєм. Навіть, коли не було коштів у відділу культури оплатити відрядження, їхала за власний кошт. ЇЇ цікаві доповіді на конференціях різних рівнів завжди викликали інтерес аудиторії. У 2003 р., разом з старшим науковим співробітником відділу історії Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Шляховим Костянтином Васильовичем, представляла Кіровоградщину на Міжнародному симпозіумі «Переселення сербів у Російську імперію у середині XVIII століття», що проходила у Сербії та Чорногорії.

Краєзнавець вела активну пошукову діяльність,  як музейник постійно шукала нових форм популяризації історичної і культурної спадщини народу. Ось уривок із звіту за 2002 рік: «Наш музей співпрацює з колективами художньої самодіяльності міста.  Від жительки міста Красилич Єлизавети (1907 р. н.) ми записали близько двох сотень пісень. За оцінками Інституту фольклору і етнографії, вони “становлять інтерес”. Ми з радістю поділимося матеріалами з усімабажаючими.

Наше місто інтернаціональне. Його будувало багато росіян, то ж ми записуємо і російський фольклор. А від найстарішої учасниці Товариства єврейської культури та милосердя “Міцва” Еті Стеценко (1910 р. н) записали єврейські народні пісні та спогади. Готові передати і цей відеоматеріал.
Музей прагне не лише записувати народні обряди, традиції, місцеві примовки, приповідки, а й популяризувати їх серед широкого загалу.
Так, майже цілий рік на студії місцевого телебачення транслювалася передача “Любій малечі про музейні речі”, де в ігровій формі розповідалося про предмети побуту, знаряддя праці, ремесла, елементи народного костюма.
До Дня музею на музейному подвір’ї було влаштовано святкове дійство з обрядом закопування каші з деякими елементами, яких немає у відомих нам етнографічних джерелах, і які було записано в с. Андрусівка від Шуліки Мотрі».

Смерть Ольги Аболмасової у 2008 році приголомшила багатьох.

28 травня 2014 року виповнилось 55 років від дня її народження. Ольга Аболмасова від тих, хто знав її особисто, отримала найвищу оцінку як людина світлої душі, справжній професіонал, краєзнавець-патріот, великий життєлюб і оптиміст... Світла їй пам’ять.

      

Світловодський міський краєзнавчий музей  

Гречанюк Людмила,

співробітник науково-методичного сектору.

«Вечірня газета», 28.05.2014 р.