Статті

 За  стародавніми рукописами ХVІ – ХVІІ століть попередниками рахівниці були «лічба кісточками» і «дощата лічба». Рахівницю ж на Русі винайшли за часи московського князя Івана ІІІ (1440-1505) і була вона виключно слов’янського походження, в якому вперше використовувалось горизонтальне розміщення рядів з кісточками на відміну від східних лічильних приладів з вертикальними рядами на кшталт китайського суан-пана чи японського сорубана. У петровські часи рахівниця була відома німцям, які називали її «російською лічильною машиною». А до Франції вона потрапила завдяки французькому математику Понселе, який, після звільнення з російського полону у 1815 році, вивіз її та навчив своїх співвітчизників користуватися цим оригінальним і зручним лічильним приладом. Завдяки своїм властивостям, на початку ХІХ століття рахівниця не тільки набуває великого значення як прилад для механізації практичних обчислень, а й стає об’єктом наукових досліджень. У1829 році у Петербурзі генерал Свободськой демонструє свій метод швидких обчислень на рахівниці, чим зацікавив Академію наук. 27 листопада 1829 року у Санкт-Петербургському університеті відкривається публічний клас обчислення на рахівниці, аби з часом ввести його в усіх училищах імперії.

  Як не дивно, а завдяки рахівниці можна виконати багато арифметичних дій від 15 розряду чисел (мільярдів) до тисячних їх частин як-то додавання, віднімання, множення, ділення, процентні обчислення, піднесення до степеня і добування квадратного кореня, логарифмування тощо. Залежно від призначення рахівниці були різних конструкцій і використовувалися у різних галузях – від торгівельних контор до великих виробництв. Кожний ряд з кульками має своє значення. Але найбільшу зацікавленість, із-за своєї незрозумілості обивателю, викликає ряд з 4 кульками, які колись вживались для підрахунку дробів ¼, ½, ¾, а в останні часи  використання приладу – відділяв ряди цілих чисел від рядів десяткових дробів або виконував роль коми десяткових чисел.

У 50 – 70-х роках минулого століття обчислення на рахівниці входило до програми середньої школи, а наприкінці – цей універсальний прилад став музейним експонатом, який можна побачити у нашому обласному краєзнавчому музеї завдяки цьогорічному подарунку жительки міста - Олійник Марини Анатоліївни.

Павло Рибалко,

головний зберігач фондів.

«Народне слово».

№5-6 (3127-3128), від 06.02.2014 р.