Статті

neskoreni

26 квітня 2014 року виповнилося 115 років з дня народження командира партизанського загону ім. Ворошилова Семена Івановича Долженка. У Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї у залі «Кіровоградщина у вогні» одна із експозицій знайомить відвідувачів з партизанським та підпільним рухом у нашому краї. Завітайте до нашого музею. Вдивіться у пожовклі фотокартки, листи, документи. і ви відчуєте гарячий подих сорокових.

...5 серпня 1941 року було окуповано місто Кіровоград, а 8 серпня 1941-го — всю Кіровоградську область. Жорстокість загарбників не мала меж. В одній із нацистських «солдатських пам'яток» говорилось: «...у тебе немає серця і нервів, на війні вони не потрібні. Знищи у собі жалість і співчуття — убивай кожного росіянина, радянського, не спиняйся, якщо перед тобою старий чи жінка, дівчинка чи хлопчик, — убивай». Фашисти так і діяли. Окупаційний режим привів до супротиву, адже кіровоградці не скорилися.

У жовтні 1941 року Радянське інформбюро повідомляло: «Посилено громлять ворога партизани Кіровоградської області. Великий страх наводить на фашистів партизанський загін, яким керує товариш на прізвисько Ворон».

Партизанський загін ім. Ворошилова був організований у червні 1942 року з місцевого населення та військовополонених, яких звільняли партизани з таборів. Він діяв на території Єлисаветградківського, Олександрівського, Великовисківського, Кіровоградського районів і м. Кіровограда до з'єднання з частинами Радянської Армії в грудні 1943 р. Командиром загону був Семен Іванович Долженко, комісаром — Кіндрат Омелянович Ярко. У загін входило шість підпільних груп. Месники здійснювали бойові та диверсійні операції в тилу ворога: порушували телефонно-телеграфний зв'язок, пускали під укіс ворожі ешелони з живою силою, псували залізничні колії, підривали мости, нищили комендантські та поліцейські установи.

Ось рядки з хроніки бойових дій загону імені Ворошилова за 1943 рік: 2 вересня — спалили Кутовський лісопильний завод. 6 вересня — партизани знищили 3 автомашини і 2 літаки, що були на машинах у розібраному стані на ділянці Кіровоград-Івангород. 5 жовтня — партизани напали на комендатуру с. Бовтишка Олександрівського району; вбито коменданта, спалено будинок. 7 жовтня — партизани напали на комендатуру с. Мотронівка; вбито коменданта, трьох поліцаїв і захоплені документи.

За цими скупими рядками хроніки бойових дій партизанів — нелегке життя мужніх людей, яких на кожному кроці підстерігали небезпека, поранення, смерть.

Семен Іванович Долженко партизанив ще в роки національно-визвольних змагань. У своїй біографії згадує про ці неспокійні, буремні роки: «В листопаді 1918 року мене підпільна організація рекомендувала начальником волосної самооборони — міліції, де я працював по червень 1919 року. Восени 1919 року, коли в наш район вступили денікінці, нашу сім'ю і мене переслідували, батьків жорстоко катували. У грудні 1919 року старший брат Панас організував у селі Федвар партизанський загін для боротьби з денікінцями, в якому я теж брав участь».

Тож величезний досвід боротьби з ворогом знадобився у роки Великої Вітчизняної. Принциповості, відповідальності, витримки, організованості вимагав командир від партизанів. А вони поважали і любили свого «батька» Долженка, його мужність, військова майстерність служили прикладом для народних месників.

У загоні була майже вся його родина: дружина, двоє синів — Анатолій та Юрій — і навіть чотирирічна донька Валя. Великий подвиг дістається великою кров'ю. Двоє з його синів загинули у 1944 році під час визволення Кіровоградщини, а старший син — Володя — під Берліном. Цей біль утрати залишився в родині Долженків на все життя. Кожен рік донька командира Валентина Семені вна Долженко приїжджає 9 травня в с. Підлісне Олександрівського району, щоб віддати шану загиблим героям. На стелі викарбувані прізвища її братів — Толі та Юрія Маркітанів, дядька Долженка Тимофія Івановича.

Донька уславленого командира — Валентина Семенівна Долженко — частий гість нашого музею. Діти особливо уважно слухають її розповіді, кожен відчуває щемну гіркоту втрати рідних, близьких під час далекої вже війни. Буває, запитують: а де в Кіровограді вулиця Долженка? Відповідаю, що поки немає. Разом зі смутком за загиблими сповнює душу гордість за тих, хто вистояв. Честь їм і шана. Серед цих героїв — наш земляк Семен Долженко. Вірю, що одна з вулиць нашого міста буде названа його іменем.

Валентина ДАЦЬКА,
співробітник обласного краєзнавчого музею.

На фото: С.І.Долженко — командир партизанського загону
ім. Ворошилова (в центрі) з бойовими побратимами.

"Народне слово", 10.07.2014