Статті

pub262.jpg (22687 bytes)

   Михайло Іванович Каліхов народився 16листопада 1923 р. в с. Цвітне Володарського району Астраханської області в багатодітній сім’ї селянина-рибака.
   У 1939 році, після закінчення школи, юнак вступив до Полтавського танкового училища, котре в роки Великої Вітчизняної війни було евакуйовано в місто Камишин Сталінградської області й перейменовано в Камишинське. Це училище Михайло закінчив в 1943-му.
   Одразу був направлений для проходження подальшої служби в 8-й МАК, у 68-му механізовану бригаду, в 139-й танковий полк на посаду командира танка Т-34.    У Великій Вітчизняній війні брав участь з 1943-го по травень 1945 року. Михайло Іванович Каліхов — учасник боїв за визволення населених пунктів нашої області — міст Олександрії, Знам'янки, Кіровограда, села Нова Прага, декількох районів Кіровоградщини.
   Наша українська земля густо полита його кров’ю і однополчан. Тут, на Кіровоградщині, він отримав перше бойове поранення. І саме тут за хоробрість і мужність, виявлені при визволенні обласного центру, Михайла Івановича було призначено командиром танкового взводу з присвоєнням військового звання гвардії старший лейтенант.
   Колишній фронтовик у своїх спогадах згадував: «Серед військових операцій Великої Вітчизняної війни бої на Кіровоградщині посідали особливе місце. Ця територія розташована в центральній частині Правобережної України, тож визволення її мало величезне значення.
   Ворог був ще досить сильним, за два тижні затишшя на фронті він обладнав сильну і глибоко ешеловану оборонну лінію. Окрім того, весняна відлига і бездоріжжя ускладнювали маневрування і тим самим знижували темпи наступу. Німецьке командування вдавалось до шалених спроб затримати просування наших військ. У контратаки кидали по тридцять бронетранспортерів з піхотою. Але наші воїни стояли на смерть, виявили в цих боях мужність і стійкість. Так, при відбитті контратаки в районі села Грузького навідник гармати молодий сержант Б.Габдрахманов знищив танк, дві самохідні гармати, два станкових кулемети. А коли закінчились боєприпаси, він з автомата почав упритул розстрілювати гітлерівців, які йшли на батарею. Габдрахманов був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
   Командир гарматної обслуги молодший сержант Ахрименко, обв'язавшись протитанковими гранатами, вийшов назустріч танку противника і кинувся під його гусениці. Танк було знищено. А мужній воїн теж удостоївся звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
   П'ятдесят чотири воїни 89-ї стрілецької дивізії були оточені в районі села Володимирівки Кіровоградського району. Півдоби вони відбивались від ворога. І тільки тоді, коли у них скінчилися боєприпаси, ворогу вдалося зламати їхній опір. Такі героїчні сторінки боїв на Кіровоградщині».
   Після боїв за наш обласний центр Каліхов разом з бойовими побратимами громив фашистів у Корсунь-ІІІевченківському котлі, визволяв Білорусію, Польщу, мав щастя поставити свій підпис на стінах рейхстагу.
   За героїзм і мужність, проявлені на полях боїв Великої Вітчизняної війни, Михайло Каліхов нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни трьох ступенів, орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, численними бойовими медалями, почесними знаками Радянського комітету ветеранів війни. Після війни служив у Білоруському військовому окрузі.
   Мешкаючи в Кіровограді, Михайло Іванович як людина небайдужа активно працював у президії Кіровоградської міської ради організації ветеранів Великої Вітчизняної війни України. А ще очолював секцію військово-патріотичного виховання місцевого гарнізону, був членом призовної комісії міськвійськкомату. Завжди старався в спілкуванні з майбутніми воїнами розповісти їм про героїчні подвиги солдат на фронтах Великої Вітчизняної, про досвід армійської служби, якій віддав багато років життя.
   Найчастіше юнаки під час бесід і лкцій запитували про те, якими якостями повинен володіти військовослужбовець. Михайло Іванович у своїх відповідях підкреслював, що солдат повинен не тільки любити Батьківщину, бути відданим своєму народу, бездоганно знати військову спеціальність, відмінно володіти зброєю, бути вірним військовій присязі. Важливо, щоб він мав ще одну якість, без якої неможливо уявити справжню людину, — високу дисциплінованість. Недисциплінована, слабохарактерна, морально нестійка людина не здатна звершити подвиг ні на ратному, ні на трудовому фронті.
   Одним з основних напрямів роботи співробітників науково-освітнього відділу обласного краєзнавчого музею є вшанування ветеранів Великої Вітчизняної війни, виховання на їхніх прикладах підростаючого покоління. На відкриття виставок, проведення заходів ми часто запрошували Михайла Івановича Каліхова — знану і шановану людину в нашому місті та області. Виступи ветерана завжди вирізнялися щирістю.
   За плечима колишнього фронтовика — нелегкий життєвий шлях, адже в його долі була війна, а з нею — біль втрат. Пам'ятні події глибоко закарбувалися у свідомості Михайла Івановича тому, що проходили в екстремальних умовах протиборства, коли життя билося зі смертю. У своїх виступах перед молоддю він з хвилюванням згадував своїх бойових друзів, які віддали найдорожче — життя — в боях за Кіровоградщину. Це Герой Радянського Союзу старший лейтенант Петро Баранов, лейтенант Анатолій Бурков, підполковник Дмитро Мельников, технік-лейтенант Анатолій Моргунов, капітан Володимир Соловей...
   Війна пройшла борозною через все життя Михайла Івановича, тому він завжди бажав молодим людям, щоб пам'ятали про подвиги героїв війни і наслідували ті риси, які їм були притаманні — патріотизм, стійкість, героїзм.
   Звання почесного громадянина міста Кіровограда М.І.Каліхову присвоєно рішенням виконкому Кіровоградської міської ради 24 листопада 1999 року. Помер Михайло Іванович Каліхов 21 січня 2009 року.

 

Валентина ДАЦЬКА

 

 

"Народне слово", 24.01.2013