Статті

  Віктор Шевченко, олександрівський прозаїк, член районного літературного об'єднання, яким керує поетеса Оксана Шпирко, подарував свою нову книжку прози "Іспит для DARVINA" меморіальному музею Марка Кропивницького і його керівнику Миколі Галицькому.
   Завітав Віктор Шевченко не один, і не в якості прозаїка. Молодіжна аудиторія "Театральної вітальні" музею вітала народний аматорський театр Олександрівського будинку культури, яким і керує весела талановита людина Віктор Шевченко. Ліцеїстів Короткова запросили на культурний захід, присвячений 130-річчю театру імені Кропивницького. Сьогодні заходи з нагоди ювілею театру корифеїв відбуваються в багатьох культурних закладах міста - музеях, бібліотеках, то як же обійти його музею одного з фундаторів українського професійного театру! Але гостини у музеї саме Олександрівки чисто умовні. В "Театральній вітальні" вже побували народні театри з Бобринця, Новоукраїнки, Рівного, Олександрії... Олександрівку ніяк не вдавалося залучити, що Миколу Олександровича дуже засмучувало. Сам він з тих країв родом, певний час працював завідуючим відділом культури в Олександрівці. І саме в той час театр отримав звання народного. Не з чужих вуст, так би мовити, знає Микола Олександрович, яку популярність мав в Олександрівці аматорський театр. "У сезоні 1957-58 років, - розповідав аудиторії пан Галицький, - в театрі йшли "Наталка Полтавка", "Запорожець за Дунаєм". Опери! Тиждень при повному аншлазі. Уявляєте?".
   Не буду стверджувати, що уявляли гості музею, але невеличку програму народного театру сприймали досить пожвавлено. Представляючи своїх самодіяльних артистів, режисер Шевченко запевнив, що в місто приїхали олександрівські "зірочки", які не раз отримували премії "Театральної весни" за краще виконання чоловічих та жіночих ролей другого плану. Микола Сирота "Оскар" місцевого розливу отримував двічі. У музеї він і Людмила Зінчук розіграли "в лицях" гумореску Володимира Ринкевича "Про брата-депутата". Особлива весело сприйняла аудиторія юних шанувальників Мельпомени гру самого Віктора Шевченка у фрагментах з вистав "Один день села, якого немає на карті" Володимира Хілька і "Сватання" Олексія Кравченка. Крім вищезгаданих олександрівських аматорів присутні аплодували Богдану Шевченку, Юрію Скорцю, Олексію Боркуті, Ірині Гриневич. "Очолила" олександрівських гостей, завідуюча районним відділом культури Світлана Мічкур. Чиновників, дрібних і крупніших у нас прийнято переважно лаяти. Взагалі-то вони цього, як правило, заслуговують. І все ж є серед нашого чиновництва люди, які у свою роботу вкладають душу. Саме такою, на думку співробітників, є Світлана Михайлівна. "Вона з нами скрізь,- говорив Віктор Шевченко, - на ярмаку, на концертах. Віддана своїй справі людина." І Микола Олександрович Галицький зазначив, що питання про приїзд олександрівців з цією молодою, в міру амбітною начальницею вирішив легко і без проблем. І ще музейний керівник висловив надію, що наступного разу в програмі народного театру буде українська класика. Слушно, хоч я б і проти російської чи зарубіжної не заперечувала.
   Захід у "Театральній вітальні" мав, безперечно, виховне значення. І Віктор Шевченко, і Микола Галицький зверталися до молоді з напутнім словом. Тобто, ким би ви не стали у цьому житгі в професійному відношенні, ви повинні бути висококультурними людьми. А для цього треба любити мистецтво, театр.

 

Валентина ЛЕВОЧКО

 

"Кіровоградська правда", 2.11.2012