Статті

pub244.jpg (19733 bytes)

 Окрім прізвища, яке було на слуху багатьох, ніхто з фахівців та місцевих художників про цю особу не міг нічого сказати. Єдина інформація, що збереглася в музейній документації, - закупівля у січні 1948 року одинадцяти полотен художниці Петрашевської. Половина робіт була присвячена персонам та подіям Великої Вітчизняної війни: портрет К.Є.Ярка, комісара партизанського загону ім. Ворошилова, портрет П.П.Сидоренка, командира партизанського загону ім. Ворошилова, картина "Німці розстрілюють мирних мешканців у м. Кіровограді у січні 1944 року", картина "Зруйнований механічний цех заводу "Червона зірка". Інші роботи присвячені як загальноісторичним процесам - картина "Дари на прийомі у Б.Хмельницького", портрет імператриці Єлизавети Петрівни, копія з картини М.О.Касаткіна "Кріпосна актриса в опалі", так і регіональній історії: портрет Г.Я.Близніна та картина "Пам'ятник В.І.Григоровичу в м. Єлисаветграді".    На сьогоднішній день з перерахованих робіт залишилася тільки одна - "Зруйнований механічний цех заводу "Червона зірка". Вона довгий час знаходилася у жахливому стані, та завдяки особистій ініціативі художника-реставратора І категорії Інни Аркадіївни Русіної у 2009 році була відреставрована в Одеській філії ННДРЦ України. Вперше у відновленому стані робота експонувалася цього року на тимчасовій виставці обласного краєзнавчого музею "Творці Перемоги". За складністю проведених робіт реставрація цього полотна перевершила подібні випадки попередніх років, що стало запорукою включення цієї роботи до ювілейного альбому пам'яток історії та культури Музейного фонду України, які відреставровані провідними фахівцями реставраційного центру, з нагоди його 75-річчя у 2013 році.
   Історія ж пошуку інформації про художницю ще раз підтвердила відому спеціалістам істину - пошук необхідно починати з родини або нащадків особи, про яку е необхідність щось дізнатися. Так трапилось і в нашому випадку: особисте знайомство з сином Петрашевської повернуло в першу чергу повне її ім'я - Юлія Прохорівна - та відомості про роки життя - 1912-1991.
   Народилася вона в родині Никитенків у м. Єлисаветграді. За родинними переказами, сім'я була кріпосною до тих пір, поки їх прадід - конюх не врятував свого пана від оскаженілого коня і не отримав у подарунок вільну та мазанку понад річкою Біянкою в Єлисаветграді (пров. Перекопський, 16). Батько Юлії Прохор Дем'янович (1877 р.н.) завдяки своїй матері навчився грамоті, працював у шевській артілі, брав участь у Першій світовій війні, очолював бригаду каменярів. За зберігання золотої миколаївської монети та знання трьох французьких слів "мармізель", "лампасе", "кердик" у 1937 році був засуджений за шпіонаж на користь Франції на 10 років і загинув на Колимі. Прохор Дем'янович з дружиною Анастасією Михайлівною мали чотирьох синів та двох дочок: Леоніда - активного учасника буремних подій 1917 року на Знам'янщині, у післявоєнний час - директора Кіровоградської панчішної фабрики; Михайла - капітана І рангу, який очолював передвоєнне будівництво берегових укріплень Севастополя; Івана, який закінчив машинобудівельний технікум та у післявоєнний час займався будівництвом скляного заводу на території кіровоградського стадіону; Олександра - інженера-конструктора авіаційних двигунів у Куйбишевському КБ, який був арештований у складі конструкторської групи у зв'язку з розбиттям літака при випробуванні (його арешт відбувався під час копання ним картоплі, Олександр здійснив спробу втекти та був вбитий); Валентину - будівельника, яка все життя пропрацювала в ІБ м. Кіровограда, вірну супутницю відомого кіровоградського архітектора Андрія Сидоренка, та Юлію, яка стала педагогом-художником.
   У 1926 році Юлія закінчила трудову школу № 6 імені Декабристів, а у 1930-му - Зінов'євську професійну художню школу, після чого навчалася в Одеському художньому інституті, в класі майбутнього народного художника СРСР Олексія Олексійовича Шовкуненка. З поверненням перед війною до рідного міста працювала в обласному краєзнавчому музеї на посаді художника-реставратора, після війни - в ізостудії при музичній школі, педагогічному інституті, викладала на курсах викладачів малювання і креслення при Кіровоградському інституті удосконалення вчителів, вела гуртки малювання при Палаці піонерів та в міських школах.
   У 1936 році Юлія одружилася з Владиславом Фаустовичем Петрашевським (1910 р.н.), з яким разом навчалася у профхуд-школі, виїхала до м. В'ятки (Росія, колишня назва - Кіров), де її чоловік займався сплавом лісу. З часом Владислав Фаустович закінчив Воронезький лісогосподарський інститут, займав посаду начальника Кіровоградського обласного управління лісового господарства, викладав креслення у будівельному технікумі, їх син Юрій Владиславович після завершення навчання у Київському будівельному інституті більшу частину життя віддав організації водопостачання м. Кіровограда на посаді начальника обласного управління.
   Саме недавня зустріч з ним не тільки зняла завісу невідомості про Юлію Прохорівну, але й поповнила фонди обласного краєзнавчого музею фотокартками та документами з родинного архіву Петрашевських. Також музею було подаровано живописний портрет "Українка" (1946 р.), його Юлія Прохорівна писала з натури - позувала їй молодша сестра Валентина. Полотно потребує реставрації. Сподіваємося на те, що державні мужі або небайдужі до збереження культурних пам'яток відгукнуться і ми разом врятуємо цінний музейний експонат.
   Юрій Владиславович передав до музею і пам'ятну медаль до 70-річчя від дня народження художника-педагога Юлії Прохорівни Петрашевської, яку у 1982 році виготовив її учень Петро Верховський. Вже довгий час він проживає у Москві, активно працює і бере участь у виставках. Одна з останніх його експозицій - у виставковій залі галереї "Измайлово", де відбулась пересувна виставка творчого об'єднання "Паровоз": "Образ. Поезія. Час", на якій були представлені скульптурні портрети діячів культури і мистецтва, письменників і поетів: Пушкіна, Ахматової, Єсеніна, інших. Роботи Верховського є продовженням закладених традицій реалістичного мистецтва, які пропагували у своїх роботах і викладанні Шовкуненко та Петрашевська.
   У жовтні в обласному художньому музеї відбулося відкриття спільної виставки реставрованих пам'яток Одеською філією ННДРЦ України як підсумок п'ятирічної співпраці цієї установи з провідними музеями області. Серед представлених робіт є і картина Юлії Петрашевської та значна кількість безцінних полотен, ікон та графічних творів, які варті того, щоб, поверненими до нового життя, зустрітися з відвідувачем.

 

Павло РИБАЛКО

 

 

"Народне слово", 1.11.2012