Статті

pub230.jpg (18054 bytes)

  Одним із складових будуару - невеликої, але розкішно вбраної кімнати багатої жінки для відпочинку та зустрічей із найближчими друзями - був і дамський кабінет. І перше, і друге у змозі представити обласний краєзнавчий музей у всій красі та неповторності. Будуар колишнього будинку Абрама Барського займає правий ризаліт будівлі, в якій розташований обласний краєзнавчий музей в Кіровограді, і прикрашений у внутрішньому оздобленні ліпленням в стилі неорококо. Дамський кабінет до музею потрапив у післявоєнний час (у 1948 році), був куплений за 50 карбованців. А саме зараз експонується на пересувній виставці "Скарби Ільїна" у Лівадійському палаці-музеї Автономної Республіки Крим.    Представлений дамський кабінет є виразником стилю єлизаветинського рококо, який за часом співпадає з французьким стилем Людовика XV (1735-1765) і наслідує його. Цей стиль заперечував монументальність і нерухомість виробів. Послідовники останнього намагалися створити ілюзію руху, відмовляючись від прямої лінії. Тому меблі як стилю Людовика XV, так і стилю Єлизавети Петрівни мають хвилястий силует, великі лінії декору та форми, їх поверхня оздоблена дрібною інтарсією - маркетрі, техніка якої вимагала високої майстерності. Виконувалася вона за допомогою шматочків різнокольорового коштовного дерева різних порід, які довгий час витримувалися і висушувалися для здобуття міцності. Згодом вони наклеювалися і полірувалися, аби дерево відблискувало (пізніше для цього вироби лакували).
   Кабінет має одну верхню та дві нижні шухляди, поміж ними - засклені дверці вітрини. У вітрині розміщені дві полиці та дві невеликі внутрішні шухлядки, ймовірно, третя, потайна шухляда відсутня. Боки кабінету і зовнішні стінки шухляд оздоблені маркетрі у вигляді паркетного набору з використанням горіхової шпони та карельської берези. Поверхня кабінету шпонована червоним деревом, вкрита післяреставраційним шаром лаку. Його нижні перекладини - фігурні, ніжки - вигнуті. Кабінет прикрашений бронзовими рокайлевими накладками та замковими металевими оздобами, має ручки у стилі рококо. На верхній кришці кабінету закріплена невисока бронзова балюстрада. В Європі верхню кришку в XVIII столітті виготовляли з мармуру, в Росії ж його замінили дерев'яною дошкою, обтягнутою шкірою з художнім тисненням. Саме останню дамський кабінет і втратив, її замінила пофарбована морилкою ДСП.
   Кабінети з вітринами призначалися для зберігання цінних предметів та реліквій, документів, монет. Для цього були пристосовані й потайні шухлядки. Вітрини ж кабінетів слугували для виставлення на огляд цікавих раритетів, які через певний час змінювали. Таким чином, кабінети окрім того, що були призначені для зберігання, виконували функцію невеликих домашніх музеїв у великосвітських салонах.

 

Павло РИБАЛКО
Фото Мирослави ЄГУРНОВОЇ

 

"Народне слово", 16.08.2012