Статті

 pub229.jpg (18018 bytes)

  Минулого року Кіровоградщина відзначила 240-ву річницю від дня народження М.М.Раєвського проведенням ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Сім'я Раєвських в історіко-культурному просторі слов'янського світу". Цьогоріч в області триває підготовка заходів до 200-річчя Вітчизняної війни 1812 року, які також, як і попередній, пройдуть у селі Розумовці Олександрівського району. Здавалося би, все, що стосується родини Раєвських, досліджено і зрозуміло, залишеється тільки візначати ювілейні дати, але і досі ми не отримали відповіді на запитання: що за гравюра зберігається в в обласному краєзнавчому музеї?    Дійсно, гравюра генерал-лейтенанта М.М.Раєвського була подарована правнуком воєначальника Петром Михайловичем Раєвським (Франція) у 1968 році музею в Розумівці. Враховуючи надзвичайну цінність твору (подібного аналога в області немає) гравюра була передана на зберігання до центральної музейної установи в області, аби убезпечити її від крадіжки. На жаль, у пам'яті ще залишаються факти спроб крадіжок бюста Раєвського з розумівського музею (остання - у грудні 2004-го) та сліди від них, які присутні були на скульптурному портреті і восени 2011 року, і залишаються нині.
   Непідтвердженим лишається авторство і датування музейної гравюри. Загальновідомою та інернетресурсною є гравюра Соломона Карделлі 1812 року, яку помилково видають за ту, що зберігається у нашому краєзнавчому музеї. Натомість вони мають більше відмінностей, ніж однакових рис.
   Головним зображенням на них є портрет генерал-лейтенанта Миколи Миколайовича Раєвського (старшого). На гравюрі Карделлі погрудний портрет розміщено в овальному оформленні, що є характерною рисою як часу, так і манери цього гравера. Подібні портрети інших військових діячів, виконані ним, склали серію портретів героїв війни 1812 року. На задньому плані портретного зображення - пейзаж.
   На музейній гравюрі відсутнє будь-яке оформлення поясного портретного зображення, яке збагачене додатковим елементом одягу - поясом. Нижня частина гравюр зайнята зображенням легендарної події, коли Микола Раєвський з двома малолітніми синами Олександром і Миколою очолив атаку російських військ у бою при Салтановці 12 (24) липня 1812 року. Під цим зображенням слова Миколи Миколайовича: "Вперед, ребята, за Царя и за Отечество, я и дети мои, коих приношу в жертву, откроем вам путь!". Ці зображення майже ідентичні, але на гравюрі Карделлі воно розмите, а на музейній гравюрі - чіткіше, з прорисовкою дрібних деталей.
   Разючі відмінності має текст, яким підписано гравюру. На карделлівській роботі він прописний і розбитий зображеннями на дві частини: "Генерал/Лейтенант//Н.Николаевич/Раевский". На музейній гравюрі текст займає центральну частину. Звання - друкованими літерами, ім'я - прописними: "Генерал Лейтенант//Николай Николаевич Раевский". (Саме остання риса притаманна моді у граверній справі 20 - 30-х років XIX століття.) І головна відмінність - наявність авторського підпису на іменній гравюрі: "Г.Карделли. Грав: Е.И.В." (Гравірував Карделлі. Гравер Її Імператорської Величності) та відсутність будь-яких авторських позначок на музейній гравюрі.
   Гортаючи фотоальбом "Образы Раевских", виданий Благодійним фондом ім. М.М.Раєвського у 2011 році, розумієш, що саме карделлівський портрет міг стати найулюбленішим в родині Раєвських. На їх вибір не могли не вплинути моложавість та м'якість рис обличчя суворого 41-річного генерала. Єдине, що об'єднує ці дві гравюри, - однакова кількість зображених державних нагород Миколи Раєвського як часу становлення особистості: ордена Св.Великомученика і Переможця Георгія 4 ст. і ордена Св.Рівноапостольного князя Володимира 4 ст. за польську кампанію 1792 - 1793 років, ордена Св.Рівноапостольного князя Володимира 3 ст. і ордена Св.Анни 1 ст. за російсько-французьку війну 1807 року, ордена Св.Рівноапостольного князя Володимира 2 ст. за російсько-шведську війну 1808 - 1809 років; так і зрілого героїзму: ордена Св.Олександра Невського за Бородинський бій 1812 року, з якого і почалося культування на усі часи салтановської легенди. Доречно згадати про історичний факт - участь 15-річного генерал-майора Аркадія Суворова в італійському поході 1799 року свого батька, коли "орли російські облетіли орлів римських". Як бачимо, випадки участі дітей у воєнних діях разом з батьками непоодинокі у військовій історії Російської імперії.
   За сталою традицією тих часів гравірування портретів здійснювали з живописних полотен. Тому і виникають ще запитання: з роботи якого майстра пензля гравірувався представлений портрет і чи зберігся він? За характером портретне зображення тяжіє до романтичного стилю, яскравими представниками якого були сучасники Карделлі і його колеги по цеху портретист Сальватор Тончі (1756 - 1844) та живописець Доменіко Скотті (бл.1780 - бл.1826).
   Вірогідніше за усе, у другій чверті XIX століття родина Раєвських замовила варіацію портрета, яка й була виконана невідомим автором інкогніто. Причин замовлення могло бути декілька: вихід у відставку та переїзд самого Раєвського з Петербурга до маєтку в селі Бовтишці у 1824 році, від'їзд на службу на Кавказ його молодшого сина у 1826 році, смерть Раєвського та від'їзд його дружини до Італії у 1829 році, повернення його наймолодшої дочки з Італії у 1852 році. Саме вона завершила будівництво церкви-усипальниці в Розумівці та замовила два мармурових бюсти героя-батька. І таких родинних ситуацій можна вираховувати безліч. Довгий час гравюра перебувала в родині М.М"Раєвського, (молодшого), його сина та онука. За цей час вона здійснила подорожі до Києва, Криму, у 1917 році - до Франції. В Україну гравюру з Франції повернула доктор філологічних наук та співробітник Інституту російської літератури АН СРСР тоді ще в Ленінграді Галина Моисеева, яка спілкувалася з останнім власником гравюри з роду Раєвських.
   У 2008 році обласний краєзнавчий музей здійснив низку заходів щодо врятування пам'ятки. Реставратором Одеської філії ННДРЦУ Аллою Мацкевич було знято наклеєну гравюру з картону від коробки цукерок "Ленинград", яка спровокувала появу "залізної хвороби". Гравюра була очищена та освітлена, завдяки чому вона зберігатиметься для нащадків ще довгий час.

 

Павло РИБАЛКО

 

 

"Народне слово", 16.08.2012