Статті

pub201

   У 1953 році Львівський історичний музей до нашого обласного краєзнавчого музею передав низку експонатів. Серед них і мисливський ріг, виготовлений з рога великої тварини, довжина якого дорівнює 71 см.    Дилема питання про вид тварин, від якого походить цей предмет, була вирішена на користь представника стародавньої сірої степової породи - вола, а не тура. Загальновідомим фактом є перебування останніх турів у мисливському парку в Яктаровці, який розміщувався за 55 км на захід від Варшави, де у 1627 році загинула остання туриця. Українська сіра порода, на думку дослідників, і не без підгрунтя, є родоначальницею буквально усіх європейських порід (через Угорщину вона проникла до Італії, Франції, Німеччини). Степовий скот мав робоче спрямування: використовувався у рільництві, його ярмили у мажі чумацької валки. В епоху Гоголя та Шевченка сірий степовий скот складав характерну деталь українського пейзажу. Як тяглова сила в Україні віл використовувався до початку XIX століття, до того часу, коли його замінили залізничні колії та сільськогосподарські машини. З цього часу цю породу як м'ясну розводили на продаж. Скот переганяли на бійні Москви та Петербурга, де найкраще м'ясо довгий час називали черкаським.
   Мисливський ріг зовні пофарбований притаманним кінцю XVIII століття темно-зеленим кольором, прикрашений металевим навершям та двома металевими кільцями-обхватами, до яких прикріплений довгий шкіряний пасок для носіння рога через плече. Прикраси гравійовані бароковим малюнком, прикрашені накладними розетками, мають рештки сріблення. На навершя нанесено латинський напис готичним шрифтом: DEUS SPES NOSTRA EST, який розділений геральдичними фігурами гербів Польського королівства та Великого князівства Литовського. Сполучення польського орла і емблеми Литви - лицаря, що скаче у латах на коні з мечем і щитом - використовувались з часу об'єднання Польщі і Литви у 1385 році. Подібне поєднання орла і лицаря, зустрічаємо у різних варіантах польських гербів аж до кінця XVIII століття. Наявність зазначених факторів і дає підстави стверджувати, що замовником мисливського рога був представник ополяченої української знаті, а предмет виготовлений наприкінці XVIII століття.
   Подібний мисливський ріг, але вдвічі менший за розміром, сьогодні експонується у Харківському історичному музеї. Вони використовувалися шляхтою під час полювання у межах своїх маєтків: для збору мисливців і сповіщення про початок ловів. Його сигнал висловлював і сподівання на мисливську вдачу. Саме на це вказує переклад латинського виразу "Бог - надія наша". Сигнал рогу також сповіщав про вдале полювання на великого звіра, був сигналом для підготовки вогнища під рожнами у садибі шляхтича, з чого і починався пишний бенкет.
   З 1896 по 1911 рік у Москві було видано подарункову книгу в 4-х томах Миколи Кутєпова "Великокняжеская, царская и императорская охота на Руси", що стала справжнім витвором мистецтва, оскільки ілюстрована відомими російськими художниками. Це видання було і в міського колекціонера Олександра Ільїна. Зараз воно зберігається у відділі цінних документів та паперів ОУНБ ім. Дмитра Чижевського, де й можна з ним ознайомитися.

 

Павло РИБАЛКО. Фото Володимира МОМОТА

 

 

"Народне слово", 7.06.2012