Статті

pub194

  Трапляється так, і це не виняток, що історія предмета відкривається набагато пізніше від моменту його надходження до музейної збірки, а швидкоплинний час надає нові знання про нього.
   Подібний випадок стався в обласному краєзнавчому музеї, який у 1976 році придбав у мешканки міста різьблене крісло. Воно майже двадцять років простояло в одному з експозиційних залів музею у непримітному місці. Екскурсоводи не звертали на нього увагу відвідувачів, хіба що промовляли: "Зразок російської ручної роботи кінця XIX століття".    А тим часом крісло це вишуканої форми та майстерної роботи. Виконане воно у псевдоруському стилі, що розповсюдився на теренах Російської імперії у 70 - 80-х роках XIX століття і у першу чергу спрямовувався на інтер'єрне декорування приміщень, а не на функціональне призначення предметів. Спинка крісла виготовлена у вигляді упряжної дуги, кінці якої переходять у передні ніжки. На орнаментованій її поверхні вирізьблено російське прислів'я "Тише едешь - дальше будешь". На тильній стороні спинки закріплене металеве кільце, яке у збруї використовувалося для закріплення віжок та піддужного дзвоника, а в цьому випадку слугує ручкою для переміщення предмета. Підлокітники крісла виготовлені у вигляді сокир, леза яких встромлені у мініатюрні цурочки. Задні ніжки - точені, їх поверхня прикрашена різьбленим геометричним орнаментом. Сидіння оздоблене ажурною розеткою та різьбленням. На сидінні, під спинкою, закріплена пара дерев'яних рукавиць, які наче кинув на крісло невідомий нам хазяїн меблів.
   З усього цього можна зробити припущення про приналежність крісла родині Паученків, глава якої з 1861 року утримував іконописну, іконостасну та позолотну майстерню. Остання заклала підвалини нео-руського стилю його сина - найвідомішого міського архітектора Якова Паученка. До переліку розроблених ним будинків входить понад двадцять споруд, які й донині збереглися у центральній частині міста. Загальновідомою є одна із кімнат його власного будинку в давньоруському декорі та меблюванні.
   П'ять років тому співробітникам музею став відомим переказ про існування дванадцяти подібних крісел, які, ймовірно, складали різьблений гарнітур на кшталт дванадцяти стільців з одноіменного роману Ільфа і Петрова. За відомостями київської дослідниці Наталки Іванченко, їх відомо п'ять. Одне з радянських часів експонується у Державному Ермітажі (Санкт-Петербург, Росія), інші виявлені нею в музеях України: у місті Бровари на Київщині, у Мелітополі Запорізької області, у Слов'янську на Донбасі та Путивлі на Сумщині.
   Не можна не згадати і улюблене крісло начальника управління дрібної кустарної промисловості міста Мілководська Івана Івановича Бивалова з однієї з перших радянських музичних комедій "Волга-Волга". Фільм було відзнято у 1938 році на кіностудії "Мосфільм", головну роль в ньому зіграла улюблена актриса Сталіна - Любов Орлова. Йосип Віссаріонович цю кінострічку переглядав десятки разів, тому-то, за свідченнями сучасників, знав її напам'ять.
   Тепер до шести відомих одиниць Кіровоградщина додає сьоме крісло дивного, але безперечно унікального гарнітуру, виготовленого невідомими майстрами XIX століття.

 

Павло РИБАЛКО.
Фото Володимира МОМОТА

 

 

"Народне слово", 11.05.2012