Статті

 За родинними переказами, пращури Кардашевичів були графами, герцогами. І колись мали золоті копальні. Але доля їх склалася так, що вони переїхали і осіли у степовій Україні, на Херсонщині. Частину коштів віддали на побудову фортеці св.Єлисавети. А самі поселилися серед степу і згодом побудували маєток, церкву та початкову школу для бідних селян. Проіснувала вона до 1982 року. Тут також навчалися правнуки та онуки І.К.Карпенка-Карого.

   К.І.Кардашевич (Кардасевич - таке написання також зустрічається в документах) мав у Миколаївці 800 десятин землі. В нього було дві дочки - Марія та Емілія. Каетану Івановичу потрібні були гроші, і він вирішив продати 148 десятин землі. Купив їх відставний штабс-ротмістр Ново-Архангельського уланського полку Карл Матвійович Тарковський. Згодом у Миколаївці він побудував свій маєток. Карл Тарковський познайомився з родиною Кардашевичів і закохався в Марію. Згодом одружився з нею. У родині Тарковських було четверо дітей: Микола, Євгенія, Надія, Віра. Всі вони хрещені у Благовіщенській церкві с. Миколаївки.
   Коли Марія Тарковська захворіла, за дітьми доглядала її сестра Емілія. Марія бачила, як сестричка любить їх. Одного разу вона запросила Карла та Емілію і благала одружитися після її смерті. Приблизно наприкінці 1861 р. Марія Тарковська померла. Оскільки вона багато зусиль доклала щодо будівництва церкви та церковнопарафіяльної школи, у фундаменті церкви вибили нішу і зробили склеп для неї. Згодом К.Тарковський одружився з Емілією Кардасевич.
   Від першого шлюбу 5 грудня 1847 року народився син Микола, але помер 14 грудня 1848 року і 19 грудня був похований біля церкви с.Миколаївки. Як свідчить метрична книга Благовіщенської церкви, 1852 року "у проживавшего в селении Николаевка Ново-Архангельского уланского полка штабс-ротмистра Карла Матвеевича Тарковского римско-католического вероисповедания й законной жены Марии Каетановной, уродженой Кардасевич, православного вероисповедания 13 марта родилась й 23 марта была крещена дочь Надежда". А 3 жовтня 1862 року у них народився син Олександр - майбутній народоволець і батько відомого поета.
   1869 року Надія Карлівна Тарковська одружується з Іваном Карповичем Тобілевичем. У них народжуються діти: Микола, Галя, Катерина, Юрій, Назар, Орися, Віссаріон. Померла Надія Карлівна 11 травня 1882 року. 13 травня її поховали в Миколаївці біля церкви. Перепохована в серпні 1982 року на Карлюжанському цвинтарі поруч з І.К.Тобілевичем. Крізь усе своє життя Іван Карпович проніс велику любов до коханої дружини. Як розповідав старожил с. Миколаївки Федір Олексійович Васильченко (1894 р.н.), на могилі Надії Карлівни було написано: "Надійко, ти моя рідненька, навіщо ти лишила мене з дітками дрібними. Прилинь з того світу і порадь мені, що робити. Мир праху твоєму. Люблячий чоловік Іван".
   У листі до онука І.К.Карпенка-Карого Андрія Юрійовича Тобілевича Назар Іванович Тобілевич від 5 листопада 1945 р. писав: "Дізнайся, в Кардашевій (Миколаївці) коло церкви була похована моя мама, на могилі була мармурова плита, на якій Іван Карпович зробив гарний напис. Це історична плита, і, певно, хтось знає, де вона поділася". Старожили Миколаївки розповідають, що мармурову плиту з могили Надії Карлівни Тобілевич (Тарковської) було стягнуто волами у 1932 році. Притягли її до сільської ради і поклали під поріг. У 1937 році з церкви було знято дзвін та хрест.
   25 квітня 1980 р. біля колишньої церкви було знайдено могилу Надії Карлівни, а 1982 року її прах перенесено на Карлюжанський цвинтар. У 2006 році мені вдалось знайти однодумця скульптора Віктора Френчка, і вирішили ми, що треба увічнити пам'ять Надії Тобілевич, якій у 2007 році виповнилось 155 років. Коли скульптура була зроблена, ми звернулися до директора обласного краєзнавчого музею Т.А.Григор'євої, а згодом до начальника управління культури Н.Ю.Овчаренко, і вони дали згоду. 20 жовтня 2007 року на цій землі встановлено чудовий пам'ятник Надії Карлівні.
   Хутір Надія завжди був родинним гніздом, де навіки з'єдналися коріння сімей Тобілевичів-Тарковських. Тут певний час жили Іван Тобілевич (Карпенко-Карий), Микола Тобілевич (Садовський), Марія Тобілевич (Садовська-Барілотті), Панас Тобілевич (Саксаганський). Онук Івана Карповича Андрій, агроном, доклав багато зусиль, щоб зберегти дідівську землю, створити цей заповідник. Тут у різні часи бували Олександр, Арсеній, Андрій та Марина Тарковські, які також зберегли в серцях любов до цієї землі, де нині ростуть дубки з їхніми іменами.
   Я безмежно люблю Хутір Надія. І працюю тут уже 46 років не за гроші, а щоб зберегти всю його красу і велич для наступних поколінь.

 

Валентина ТОБІЛЕВИЧ

 

 

"Народне слово", 17.11.2011