Статті

pub179

  Розглядаючи історію розвитку української літератури, на тлі видатних письменників і поетів ми нерідко забуваємо імена людей, без яких вітчизняна література, можливо, не змогла б стати такою, якою ми звикли її бачити. Це літературознавці, критики, редактори, бібліографи - фахівці, прізвища яких звичайно відомі лише в своєму професійному колі. Але деякі з них стають відомими і популярними для широкої аудиторії, і саме до таких людей належить наш земляк Федір Кузьмович Сарана, 90-річчя від народження якого ми відзначаємо в нинішньому році.    Самовіддане служіння Федора Кузьмовича книзі розпочалося понад 50 років тому, коли він був студентом Київського бібліотечного технікуму і навчання поєднував із бібліотечною роботою. Відтоді він цілковито присвятив себе українській книзі на ниві бібліографії, літературознавства, енциклопедичної справи, бібліофільства.
   Народився майбутній вчений 26 вересня 1921 р. у селі Йосипівці, що у Новомиргородському районі на Кіровоградщині. Після закінчення технікуму продовжував вчитися на бібліографічному факультеті Харківського бібліотечного інституту. Далі служив в армії, воював на фронтах Великої Вітчизняної війни. Після тяжкого поранення повертається до бібліографічної роботи. З квітня 1944 року протягом 15 років займався бібліографічною і редакторською роботою в Держвидаві (нині - видавництво "Україна"). Саме з цим видавництвом пов'язане створення його перших бібліографічних праць - покажчиків видань Укрдержвидаву та Товариства поширення політичних та наукових знань УРСР. Тим часом Ф.Сарана з відзнакою закінчив бібліографічний факультет Ленінградського бібліотечного інституту й три роки навчався на історичному факультеті Київського університету. У 1959 р. він переходить на роботу до Академії наук України: завідувачем сектору бібліографії Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка, головним бібліографом Центральної наукової бібліотеки АН УРСР і за сумісництвом завідувачем редакції бібліографії УРЕ. У 1967 - 1988 роках повністю віддається енциклопедичній роботі і очолює редакцію літератури, мови, педагогіки, народної освіти і бібліографії.
   Багато сил він беззастережно віддавав громадській діяльності - протягом кількох років брав участь у роботі Бібліографічної комісії Міжвідомчої ради з питань бібліотечної роботи при Міністерстві культури України, керував Бібліографічною комісією Бібліотечної ради при Президії АН УРСР, співпрацював у Вченій раді Книжкової палати України ім.І.Федорова, входив до складу Бібліографічної комісії Міжнародної асоціації україністів.
   Власне увесь зміст його життя становила українська книга. Невтомний пошуковець Ф.Сарана повернув нашим читачам чимало загублених книжок, призабутих імен письменників, бібліографів, діячів української культури, зокрема М.Плевака, О.Андрієвського, В.Ігнатієнка, М.Яшеката інших.
   Не випадково у публікаціях, присвячених Федору Кузьмовичу, його називають "провідним бібліографом" (Є.Шабліовський), а ще в 1971 р. у вітальному слові з нагоди 50-річчя науковця літературознавець М.Гнатюк написав: "Чимало на Україні є скромних трудівників на ниві книгознавства - бібліографів, і серед них найвизначніший - Федір Кузьмович Сарана".
   З 1945 року він опублікував, відредагував, упорядкував кілька сотень праць, серед яких шевченківська тематика найбільш стала, давня і результативна у науково-бібліографічній та редакційно-видавничій діяльності дослідника. Відомий шевченкознавець, член-кореспондент АН УРСР Є.Шабліовський називав роботу Федора Кузьмовича в цьому напрямку подвижницькою і у вітальному слові з нагоди 50-річчя науковця зазначав: "Чесність, добропорядність, невичерпна доброзичливість в поєднанні з широкою ерудицією зробили Вас, Федоре Кузьмовичу, постійним діяльним учасником усіх наших здобутків у галузі літератури, культури, особливо в шевченкіані".
   І справді, перу Федора Сарани належить півсотні робіт про Тараса Шевченка. Перша така публікація з'явилася у 1951 р. в № 7 журналу "Советская книга". Підсумком довгих пошуків стала бібліографія шевченкіани часів Вітчизняної війни і стаття "Патріотичне значення творчості Шевченка в роки Великої Вітчизняної війни". Більше 10 років у збірниках праць шевченківських конференцій він вів поточну реєстрацію матеріалів про Т.Г.Шевченка, і нарешті у 1968 р. виходить капітальна праця Ф.К.Сарани "Т.Г.Шевченко: Бібліографія ювілейної літератури. 1960-1964", що увійшла до золотого фонду нашої бібліографії.
   Федір Кузьмович був редактором, упорядником, рецензентом цілого ряду досліджень, присвячених великому Кобзареві.
   Всі ці багаторічні пошуки дійшли свого підсумку у 1978 році. В унікальному виданні першої в СРСР персональної двотомної енциклопедії "Шевченківський словник", де Ф.К.Сарана був і фактичним організатором, і редактором, і автором численних статей (зокрема "Антології шевченківські", "Бібліографування шевченкіани", "Бібліотека Т.Г.Шевченка", "Велика Вітчизняна війна 1941-45 і Т.Г.Шевченко" та інші), і бібліографом. За великий внесок у створення цього видання Ф.К.Сарана разом з іншими авторами був удостоєний почесного звання лауреата Державної премії Української РСР ім.Т.Г. Шевченка у 1980 році.
   Довгі роки Ф.К.Сарана збирав тесленкіану. Ця колекція найповніша і також унікальна. На матеріалах цього зібрання Ф.Сарана опублікував узагальнений бібліографічний покажчик і ряд статей про перебування письменника в Києві. Найбільшою життєвою пристрастю Ф.К.Сарани було бібліофільство. Кілька сотень книг його колекції мають автографи видатних людей України. Почесне місце в особистій бібліотеці книголюба посідає чи не єдина в республіці колекція незвичайних видань, призначених для населення окупованих гітлерівцями областей України під час війни. В тексти, наприклад, спеціально випущених книжечок з творами Т.Шевченка та І.Франка вмонтовано гнівні рядки П.Тичини, М.Рильського, О.Довженка, М.Бажана, В.Сосюри, А.Малишка, Л.Первомайського, які закликали до боротьби з фашистськими загарбниками. Чимало тут рідкісних листівок з українськими поетичними текстами, що їх радянські льотчики доставляли на окуповану територію.
   На літературознавчій ниві Федір Кузьмович виступав як автор окремих праць, упорядник і редактор ряду книг, присвячених Т.Г.Шевченку, І.Франку, Лесі Українці, П.Грабовському, В.Чередниченко, М.Некрасову, О.Герцену та іншим майстрам слова. Осібно в цій галереї бібліографічних портретів стоїть постать Юрія Яновського, земляка, з яким бібліограф потоваришував ще у війну, йому він присвятив грунтовний бібліографічний покажчик, а також зібрав колекцію матеріалів про життя і творчість нашого земляка, яка нараховує понад 450 предметів.
   У 2008 році дочка Ф.Сарани Тетяна Федорівна Коровіна (м. Київ) передала на малу батьківщину свого батьку частину його наукової спадщини, яка в основному зосереджена у столичних інституціях: відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАМ України, Центральному державному архіві літератури і мистецтв, Музеї книги і друкарства України, науковій бібліотеці Національного університету "Києво-Могилянська академія".
   За згодою Тетяни Федорівни 235 одиниць колекції було передано до літературно-меморіального музею Ю.І.Яновського у с. Нечаївці Компаніївського району, 213 предметів надійшли до фондів Кіровоградського обласного краєзнавчого музею.
   Федір Кузьмович Сарана помер 1 серпня 1995 року в Києві, похований на батьківщині - у Йосипівці.
   За відгуками сучасників, він був справжнім ентузіастом своєї справи, безперечним авторитетом для своїх товаришів, працелюбом, добрим і уважним до усіх, хто б не звернувся до нього. "Ви людина щира, добра, нелукава. З Вами легко. Я відпочиваю коло Вас. Од Вас розходяться якісь цілющі флюїди. Я люблю Вас. А трудівник Ви який! Ви гори перевернули роботи. Скромний, тихий, але Ви всім потрібний" (М.Шумило, український письменник).
   З огляду на творчу біографію Ф.К.Сарани, його плідну роботу на ниві бібліографії, книгознавства, літературознавства можемо стверджувати, що він посів почесне місце серед діячів української культури середини XX століття.

 

Н.Кривошей,
зберігач фондів обласного краєзнавчого музею

 

"Народне слово", 27.10.2011