Статті

pub169

  Рід графів Толстих має багатовікову історію на російській і українській землі. Як свідчить Олександр Лакієр в книзі "Русская геральдика" (Санкт-Петербург, 1855): "В 1353 г. выехал, по показанию наших родословных, из Цесарии (Австрии. - Авт.) в Чернигов муж честен Индрис с двумя сыновьями и тремя тысячами людей и служителей. Во святом крещении он наречен Леонтьем и чрез правнуков своих стал родоначальником Васильчиковых, Даниловых, Дурновых, Толстых и Федцовых. Последние пресеклись, а герб первых состоит из изображенных в голубом поле пересекающихся крестообразно золотой сабли и серебряной стрелы, которые продеты остроконечиями сквозь кольцо золотого ключа, над ключом же с левой (в других гербах с правой) стороны видно белое крыло. В гербе графов Толстых родовой их герб занимает сердце щита, прочие же эмблемы свидетельствуют о заслугах.    Герб Высочайше утверждён и внесён в ОГ, ч. II, л. 12 (Савеловь; Лакиер - IV/17,18 (шестикратно); Петров-2; Д.-1724 (7-е пожалование: титул снят в 1727 г. и возвращён потомкам Петра Андреевича Толстого в 1760 г.). Девиз графов Толстых: "Преданностію и усердіемъ, золотомъ на лазури".
   Освічена і начитана людина, яка належала до духовної еліти свого часу, П.А.Толстой при складанні родословної повторив модну версію про свого предка, що вийшов із німецької землі: "... прародитель, именем Гендрих, произшедший из древней благородной и знатной фамилии из Германии, в лето 1352 с двумя своими сыновьями и с 3000 мужьями людей и служителей своих выехал в наше Всероссийское государство в город Чернигов. Здесь Гендрих принял православие и стал зваться Леонтием, а его сыновья - Константином и Федором. Внук Константина Андрей приехал из Чернигова в Москву, где ему было "приложено прозвание Толстой и от того времени сия фамилия прозвание Толстых имела и писалась" (Н.И. Павленко, Птенцы гнезда Петрова. Москва, "Мысль", 1988).
   3 Петра Андрійовича Толстого титул знято у 1727 році за те, що він, за деякими джерелами, виступив проти Олександра Даниловича Меншикова - всесильного фаворита в роки царювання Петра І і Катерини І. Петра Андрійовича Толстого з сином Іваном було вислано в Соловецький монастир, де він і помер.
   За іншими джерелами, Петра Андрійовича Толстого було піддано опалі за те, що він виступив проти кандидатури на російський престол Петра II, який в 1727 р. став російським імператором.
   Взагалі рід графів Толстих дав Росії багато видатних письменників, дипломатів, генералів, знаних чиновників, скульпторів, меценатів. Ось, наприклад, тільки декілька з них.
   Толстой Петро Андрійович (1645 - 1729 рр.) - граф російський, державний діяч, дипломат.
   Толстой Петро Олександрович (1761 - 1844 рр.) - граф, російський генерал і дипломат.
   Толстой (Остерман) Олександр Іванович (1770 - 1857 рр.) - племінник дружини М.І. Кутузова К.І.Бібікової, граф, російський військовий діяч, генерал від інфантерії. У Вітчизняній війні 1812 року командував четвертим піхотним корпусом російської армії.
   Толстой Федір Петрович (21.02.1783 -25.04.1873) - граф, російський скульптор і живописець, представник класицизму.
   Толстой-Знаменський Дмитро Миколайович (1806 - 1884 рр.) - граф, письменник.
   Толстой Олексій Костянтинович (05.09.1817-10.10.1875) - граф, російський письменник.
   Толстой Дмитро Андрійович (1823 - 1889 рр.) - граф, реакційний державний діяч царської Росії. В 1865 р. був призначений обер-прокурором Синоду, аз 1866 р. до 1880р. поєднував цю посаду з посадою міністра народної освіти. В 1882 р. був призначений на посаду міністра внутрішніх справ.
   Толстой Лев Миколайович (09.09.1828 -20.11.1910) - граф, геніальний російський письменник, один із найвідоміших письменників світу. Його батько - граф Микола Ілліч Толстой, мати - уроджена княжна Марія Миколаївна Волконська.
   Толстой Олексій Миколайович (10.01.1883 - 23.02.1945) - видатний російський радянський письменник, академік з 1939 року. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Його батько - граф М.Толстой, мати - дитяча письменниця О.Тургенева (літературний псевдонім - О.Бостром).

pub170.jpg (28846 bytes)

   Одна з гілок графів Толстих залишила яскравий слід на території Херсонської губернії. Зокрема пов'язаний цей рід з містечком Онуфріївка Кіровоградської області та з містом Одеса.
   За часів Нової Сербії 1751 - 1764 рр. Онуфріївка належала головному начальнику цієї провінції генералу І.С.Хорвату-Откуртичу. Дещо пізніше, у 70-х роках XVIII століття, потомки І.С.Хорвата продали Онуфріївку М.І.Комбурлею, що служив капітаном російської армії у М.Кременчуці. Пізніше Михайло Комбурлей став провіант-містером, радником, сенатором, цивільним губернатором Волині (1806 - 1817 рр.).
   У 1821 р. після смерті М.І.Комбурлея села Онуфріївка, Камбурліївка, Лозуватка, Іванівка, Омельник стали власністю графа Михайла Дмитровича Толстого (1804 - 1891 рр.), який був одружений з донькою Комбурлея Катериною Михайлівною. Він отримав у спадщину 13 тисяч десятин землі. Портрет К. Комбурлей і зараз висить у Ясній Поляні.
   Онуфріївський маєток графів Толстих числився майоратним і не підлягав продажу, а переходив у спадщину наступним членам графської родини.
   Мав маєтки граф також у Тамбовській губернії, Харківській (Гребиниківське полісся), Херсонській (с. Радьківка - куплена у графа Рєпніна, с. Ворошилівка - сучасна назва) та інших місцях.
   Родова гілка онуфріївських Толстих по жіночій лінії пов'язана з аристократичними родами Ізмайлових, В'яземських, Барятинських, Голіциних, Хрущових, Комбурлеїв, Скоропадських.
   Графи Толсті залишили великий слід і добру згадку в пам'яті онуфріївців. Насамперед вони дуже гуманно ставились до місцевих селян і виділяли чималі кошти на розвиток сіл, що їм належали. Використовувалась досконала на той час техніка - залізні плуги, лущильники, жниварки тощо. При маєтку навіть діяла метеорологічна станція.
   В економії Толстих в Онуфріївці діяла 10-пільна сівозміна, агрономом тут працював учень вченого В.В.Докучаєва. З 1914 року почали сіяти цукрові буряки. Працював кінний завод, де вирощувались арденські коні. Була ферма корів сірої української породи (понад 600 голів). Вирощувались також в економії графа вівці породи рамбулье (8 тис. голів), які перемагали на російських і міжнародних виставках. Це підтверджують документи.
   У 1896 р. в селі Павлиш на кошти Толстих була збудована земська лікарня, яка працювала до 1987 р. В Онуфріївці були збудовані земські школи, лікарня, управа, церква, графський будинок, паровий млин з денним помелом 1000 пудів зерна та інші господарчі будівлі. Багато які з них збереглися до нашого часу, деякі були перебудовані, від інших залишились тільки фотокартки.
   На початку 20-х років XIX століття при графі М.Д.Толстому було закладено Онуфріївський парк - взірець садово-паркової архітектури. Керували будівництвом дендропарку німецькі та чеські майстри. На початку було засновано присадибний парк. Граф М.Д.Толстой взимку жив в Одесі, а на весну і літо приїздив в Онуфріївку. Після його смерті маєтки успадкував син Михайло Михайлович Толстой-старший (1834 - 1898 рр.).
   У другій половині XIX століття було закінчено будівництво так званого нового парку. До революції 1917 року Онуфріївський парк розташовувався на площі 150 десятин, ставки займали 83 десятини. В парковий комплекс тоді входили нижній і селянський ставки, острів, сінокісні луки, розсадник, фруктовий сад.
   На той час у парку налічувалось більше 200 видів дерев та кущів. На сьогодні їх близько 50. Парк зараз займає площу у 63 га, ставки - 25 га. Пам'ятка відноситься до парків ландшафтної архітектури англійського типу. Незважаючи на те, що нині парк займає значно меншу площу, ніж раніше, він є улюбленим місцем відпочинку мешканців та гостей Онуфріївки, своєрідною оазою в степу.
   Граф Михайло Дмитрович Толстой займав важливі державні та громадські посади. Він був дійсним статським радником, полковником гвардії артилерії, головою імператорського товариства сільського господарства Півдня Росії. Це був багатий поміщик, власник будинків, цукрозаводчик, власник винокурних заводів.
   Син М.Д.Толстого - М.М.Толстой-старший - тривалий час був директором Одеського міського театру і замовив віденським зодчим Ф.Фельнеру і Г.Гельмеру проект на спорудження картинної галереї. За проектом цих зодчих був збудований новий міський театр в Одесі. Будівництво було здійснено сином графа Михайлом Михайловичем Толстим-молодшим (1862 - 1927 рр.) через десятиріччя, в 1896 - 1897 рр., під керівництвом архітектора Г.К.Шеврембрандта.

pub171.jpg (33726 bytes)

   Дружина М.М.Толстого-старшого Олена Григорівна Толстая (дівоче прізвище Смирнова, 1848 -1926), до речі, колишня прачка, яка перетворилась із попелюшки в принцесу. Вона займалася в Одесі великою благодійною діяльністю, була членом декількох товариств: допомоги бідним м. Одеси, покровительства безпритульним дітям, допомоги курсисткам вищих жіночих курсів, що мали нестаток, членом Одеського міського опікунства дитячих притулків, дійсним членом Одеського міського опікунства дитячих притулків Відомства установ імператриці Марії. За благодійницьку діяльність у 1904 р. Олена Григорівна була відзначена подякою Одеської міської думи.
   Зараз майже кожному одеситу відомий Будинок учених, який, до речі, був заснований у 1923 році першим в Україні. Цікава історія цієї будівлі, яка в свій час належала графам Толстим. Цей будинок був зведений у 1832 р. камер-юнкером Миколою Антоновичем Хорватом, потомком головного начальника Нової Сербії генерала І.С.Хорвата, по суті засновника фортеці Святої Єлисавети. Після смерті у 1836 р. М.А.Хорвата будинок був відписаний його дружині Любові Хорват. У 60-х роках позаминулого століття будинок переходить у володіння грецького генерального консула Ціцінії. В 70-х роках XIX століття цей будинок купить потомственний дворянин Михайло Михайлович Толстой-старший для своєї коханої дружини Олени Григорівни. В цьому будинку вони будуть мешкати вчотирьох із синами Костянтином (1868 - 1890) і Михайлом, названим на честь батька графа М.М.Толстого. Костянтин, на жаль, помер у молодому віці, у 22 роки.
   У перші роки радянської влади цей будинок змінив багатьох господарів. З 1934 року і по наш час в ньому знаходиться Одеський будинок учених.
   Особливо яскравим меценатом та благодійником був останній граф з цієї гілки Толстих - Толстой Михайло Михайлович-молодший. Він багатий поміщик, власник 40 маєтків у Херсонській, Харківській і Тамбовській та інших губерніях Росії, надвірний радник, камергер двора його Величності, правознавець за освітою, член Ради Імператорського товариства сільського господарства Півдня Росії, гласний (депутат) Одеської міської думи. З 1897 по 1919р. - почесний попечитель Одеської міської публічної бібліотеки. Крім виконання обов'язків попечителя цього закладу Михайло Михайлович входив до складу ще семи постійно діючих чи тимчасових комісій міської думи. Як правознавець граф Толстой з 1890 по 1917 р. обирався почесним мировим суддею по Одеському повіту і в 1893 р. навіть очолював Одеський міський з'їзд мирових суддів.
   Досить згадати, що з 1903 року Михайло Михайлович був установником і головою Одеської станції швидкої медичної допомоги, яка, до речі, була другою у Російській імперії. Більше 100 тисяч рублів було витрачено Михайлом Михайловичем на облаштування і обладнання станції, а пізніше, протягом 16 років, станція цілком утримувалась на кошти графа (приблизно 35 тисяч рублів на рік). Він був членом правління Одеського управління Російського Товариства Червоного Хреста, головою правління лікарні Червоного Хреста для фабричних робітників, заступником голови товариства боротьби з туберкульозом, заступником голови товариства опікунства хворими дітьми Одеси, заступником директора Павлівського притулку Одеського товариства для опіки малюків і породіль, головою дорадчого комітету цього ж притулку, а також членом чи почесним членом ще ряду організацій і товариств охорони здоров'я.
   Значну частину свого особистого часу М.М.Толстой присвячував проблемам освіти та виховання в Одесі. Він був головою товариства допомоги учням початкових народних училищ Одеси, що мали нестаток, заступником голови Херсонської єпархіальної училищної ради, а також членом ще 12 навчальних, педагогічних та благодійних товариств і рад.
   У 1899 році в Одесі була відкрита картинна галерея графа М.М.Толстого. Вона збиралась трьома поколіннями Толстих. У колекції картин знаходились оригінали класиків - Рубенса, Рембрандта, Адама, Поттера, Рені, Альбано, Ватто, Боскетто, а також картини видатних художників того часу. В певний час жителі та гості Одеси мали змогу відвідувати картинну галерею графів Толстих. Будинок галереї був декорований одним із кращих скульпторів дореволюційної Одеси Луїджі Іоріні. Картинна галерея представляла собою двоповерховий корпус з фасадом у стилі бароко, з багатим оздобленням, ліпними прикрасами: балясинами, картушами, скульптурними деталями, гербами. Час і історичні обставини XX століття розкидали колись цілісну колекцію картин графів Толстих по різних країнах і власниках. Відбудова її - справа подальших наукових пошуків.

   Одеські любителі книги вдячні графу М.М.Толстому за великий внесок у розвиток бібліотечної справи в місті. Він був членом бібліографічного товариства при Імператорському Новоросійському університеті. 34-річний гласний міської думи граф Михайло Михайлович Толстой був обраний міською думою на посаду попечителя Одеської міської публічної бібліотеки (ОМПБ) 4 грудня (16 грудня за новим стилем) 1897 року і залишався на цій посаді протягом 22 (!) років. Тепер це Одеська державна наукова бібліотека імені М.Горького. Крім активного представництва бібліотеки в думі він постійно особисто надавав Одеській міській публічній бібліотеці велику матеріальну допомогу. Граф жертвував їй книги, кошти на нагальні потреби бібліотеки, оплачував її рахунки.
   Вже в перший рік свого попечительства (1898 р.) Михайло Михайлович подарував бібліотеці 770 томів книг і журналів. Цікаво, що за кошти міста бібліотека мала змогу придбати тоді 1237 томів. І такі щорічні дарунки граф робив протягом 22 років, притому в окремі роки кількість видань, подарованих Толстим, перевищувала кількість видань, які купували за кошти міста. При цьому книги, що дарував граф, завжди були переплетені в добротні, дорогі, а інколи розкішні оправи. Всього М.М.Толстим було подаровано бібліотеці декілька десятків тисяч видань, їх вартість перевищує 100 тисяч карбованців.
   Більшість цих книг сьогодні є прикрасою відділу рідкісних видань і рукописів бібліотеки: це нумеровані видання, що вийшли дуже маленьким тиражем від 50 до 500 примірників, надруковані незвичайним шрифтом чи на особливому папері, з ілюстраціями, виконаними художниками вручну чи навіть витканими на шовку, книги, що мають автографи, незвичайні оправи чи ще щось особливе. Потім Михайло Михайлович почав передавати в бібліотеку не тільки книги, але й гравюри, картини, фотографії, рукописи.
   Особливо велика заслуга М.М.Толстого в будівництві нового приміщення бібліотеки, в якому вона знаходиться до цього часу. Саме Толстой переконав міську думу в необхідності його будівництва. І коли під його наглядом воно було побудоване, Михайло Михайлович придбав і подарував місту ділянку землі, що прилягала до бібліотеки, за умови, що в майбутньому бібліотека буде рости та розширюватися. Саме на цій ділянці в 70-ті роки XX ст. було збудовано нове приміщення книгосховища бібліотеки,
   Граф особисто оплатив обладнання та електромережу двох ярусів книгосховища, внутрішній декор і позолоту читального залу, виготовлення бюстів письменників у ньому. Значна частина меблів у бібліотеці була оплачена особисто попечителем. Донині у бібліотеці працює палітурна майстерня, обладнання якої також подароване було свого часу М.М.Толстим.
   За кошти Михаила Михаиловича були видані друковані каталоги бібліотеки, що відобразили весь її фонд. І граф М.М.Толстой, камергер двора його Величності, особисто відредагував у них розділи правознавства. Оплатив Михайло Михайлович і видання історичного нарису бібліотеки, підготовленого М.Г.Попруженко, і листів І.С.Тургенева до Стечкіних, що належали бібліотеці, які, до речі, він сам бібліотеці й подарував.
   Працівники Одеської міської публічної бібліотеки ставились до свого попечителя з почуттям великої подяки та поваги. В січні 1908 року міська дума задовольнила клопотання бібліотеки й постановила назвати один із залів іменем графа М.М.Толстого, в цьому залі були розміщені портрети графа. В січні 1909 року Одеська дума, враховуючи заслуги М.М.Толстого перед Одесою, його широку громадську і благодійницьку діяльність, одноголосно вибрала графа М.М.Толстого почесним громадянином Одеси.
   В роки Великої Жовтневої соціалістичної революції графу М.М.Толстому як представнику класу дворянства довелось пережити багато тяжких, навіть трагічних подій. Він втратив свої маєтки, був позбавлений графського титулу. Ледве не був розстріляний Олександрійською повітовою ЧК. Від смерті його врятували онуфріївські селяни, які пам'ятали його добре ставлення до простих людей. А в квітні 1919 року почесний громадянин Одеси граф М.М.Толстой був виселений із свого будинку. На той час він уже був смертельно хворим, потребував доглядальниці.
   16 грудня 1919 року, перед тим, як покинути Батьківщину, М.М.Толстой написав лист-розпорядження. Цим документом граф передавав своєму улюбленому дітищу Одеській міській публічній бібліотеці особисту бібліотеку в повну власність. Він збирав книги протягом багатьох років у Росії і за кордоном. Це унікальне зібрання і стало в майбутньому основою Музею книги Одеської державної наукової бібліотеки імені М.Горького.
   В грудні 1919 року тяжкохворий невиліковною хворобою граф Михайло Михайлович Толстой і його мати графиня Олена Григорівна Толстая вимушені були покинути назавжди Батьківщину, рідну Одесу й відбути в еміграцію.
   Помер Михайло Михайлович Толстой-молодший у Швейцарії, в Женеві, 30 серпня 1927 року. Так закінчився життєвий шлях одного з найвідоміших благодійників і меценатів свого часу в Росії. Зі смертю М.М.Толстого-молодшого, котрий не був одружений, перервалася одна з гілок графів Толстих, що була пов'язана з нашим краєм.

 

Олександр Кротов,
завідуючий науково-методичним відділом 
із забезпечення розвитку музеїв області Кіровоградського обласного краєзнавчого музею

 

"Народне слово", 14, 21, 28.07; 11.08.2011