Статті

  У липні виповнюється 160 років від дня народження Кравчинського Сергія Михайловича (літературний псевдонім - Степняк) - революціонера-народника, письменника, нашого земляка.
   Народився Кравчинський 1 (13) липня 1851 року в с.Новий Стародуб (нинішнього Петрівського району Кіровоградської області). Його батько Михайло Тадейович, за національністю білорус, служив головним лікарем військового шпиталю. Мати Любов Яківна - українка, вона передала дітям любов до рідної пісні, поезії, природи. Дитинство Сергія пройшло в Олександрії, Єлисаветграді та Умані.    Після закінчення військової Орловської гімназії С.Кравчинський навчався в Олександрівському училищі у Москві та Михайлівському артилерійському училищі у Санкт-Петербурзі.
   Ще юнкером Сергій Кравчинський вражав своїх однолітків начитаністю. Особливо його цікавили історія революційного руху, визвольна боротьба народів, російська та світова література. Ідеалом майбутнього революціонера був герой роману "Що робити?" М.Г.Чернишевського - Рахметов. Свого улюбленого героя Сергій намагався наслідувати в усьому: займався фізичними тренуваннями, загартовував свою волю.
   Після закінчення училища у 1870 році С.Кравчинський рік служив учителем у феєрверковій (військово-технічній) школі Харківського військового округу. Через рік пішов у відставку, вступив до Петербурзького лісового інституту на агрономічне відділення. Роки, проведені Кравчинським в інституті, збіглися з демократичним піднесенням у країні. Володіючи кількома іноземними мовами, він в оригіналі читав "Капітал" К.Маркса, твори англійських соціологів і французьких утопістів.
   У 1872 році Сергій увійшов до складу Центрального петербурзького гуртка "чайковців" (серед членів цього гуртка були, зокрема, князь П.Кропоткін, С.Перовська, Д.Клеменц, М.Морозов). Став одним з ініціаторів "ходіння в народ" демократичної інтелігенції.
   Народницький рух охопив 37 губерній європейської Росії. Це був перший досвід зближення радикальної інтелігенції та народних мас. Вважаючи капіталістичний шлях розвитку для Росії безперспективним, народники обстоювали необхідність переходу до "народного виробництва" - некапіталістичної індустріалізації, артільно-общинного методу організації господарства, встановлення соціалістичного устрою на основі селянської общини. Проте народ не відгукнувся на революційні заклики народників.
   Та все ж "ходіння в народ" не було даремним: жорсткі реалії життя "підкоригували" програмні настанови народників, у їхньому середовищі намітився поворот у бік організаційної консолідації.
   Кравчинський покинув навчання в інституті й зайнявся пропагандою серед селян Тверської губернії. Він працює у полі, розповідає селянам у простій формі про англійських економістів. Незабаром був арештований, але втік з-під варти і перейшов на нелегальне становище. Переховувався у Москві, працював у народницьких гуртках.
   Кравчинський писав у вигляді казок пропагандистські брошури про міжнародне співтовариство трудящих, про Інтернаціонал, про ідеї Маркса. Брошури друкувалися в Лондоні (Велика Британія) та Женеві (Швейцарія) й поширювалися в Росії серед робітників і селян. Так побачили світ, зокрема, "Сказка о Мудрице Наумовне", "Приключения пошехонцев" та інші. У кінці 1874 року Сергій Кравчинський емігрував за кордон. Брав участь у національно-визвольному антитурецькому повстанні у Герцеговині (1875 р.).
   Після розгрому повстання повернувся у Росію, а у 1877 році виїхав в Італію. Там брав участь в організованому учнями М.Бакуніна збройному повстанні в провінції Беневенто. Був заарештований зі зброєю у руках. Більше дев'яти місяців провів за гратами в очікуванні суду. Амністований в січні 1878 року щойно ставшим на престол італійським королем Умберто І. Після цього пішки перебрався до Швейцарії і в Женеві разом із групою російських емігрантів налагодив видання журналу "Община", у якому друкувалися статті про визвольні рухи у Росії та Італії. У травні 1878 року Кравчинський повернувся до Санкт-Петербурга.
   Поступово народники усвідомлюють необхідність відходу від бунтарсько-анархічних поглядів і переходять на позиції політичної боротьби проти самодержавства. "Молоді штурмани майбутньої бурі", - називав їх Герцен.
   Наприкінці 70-х років народницький рух розколовся на дві течії - помірковану й радикальну. Радикальний напрям представляла "Народна воля", яка робила ставку на терор.
   У цей час Кравчинський входив до складу центральної групи організації "Земля і воля". 4 серпня 1878 року він серед дня у центрі Петербурга заколов кинджалом шефа жандармів, генерал-лейтенанта, члена Державної ради М.Мезенцева й не був схоплений. Невдовзі (цього ж року) написав брошуру "Смерть за смерть", у якій виклав свої пояснення вчинку, а наприкінці року емігрував до Швейцарії.
   Політичні погляди Кравчинського не були системними: він солідаризувався і з ідеями анархізму, які розвивав М.Бакунін, і поділяв думки П.Лаврова, популяризував принципи соціалізму К.Маркса. Його політичні пріоритети з часом змінювалися, проте у своєму устремлінні до бунту й пропаганді бунту він змолоду і завжди був послідовним.
   Після вбивства народовольцями у 1881 році Олександра II Кравчинський змушений був покинути Швейцарію і під чужим прізвищем жити в Італії. Займався літературною працею і перекладав російською мовою твори італійських, іспанських і німецьких письменників, зокрема у 1881 році переклав роман Р.Джованьйолі "Спартак" (це був перший переклад цього твору).
   Від листопада цього ж року в міланській газеті "Пунголо" ("Жало") під псевдонімом Степняк почав друкувати серію нарисів "Подпольная Россия" про російський революційний рух. У 1882 році нариси були доопрацьовані й надруковані у Мілані окремою книгою, а у 1883 році вийшов її авторськии переклад російською. Невдовзі книга була перекладена також португальською, англійською, французькою, німецькою, датською, голландською, шведською, іспанською, польською, болгарською, японською та іншими мовами світу.
   У 1884 році Степняк-Кравчинський переїхав до Великої Британії і оселився у Лондоні. Тут побачили світ його книги "Россия под властью царей" (англійською мовою, 1885 р.), "Русская грозовая туча" (1886 р.), "Русское крестьянство, его экономическое положение, общественная жизнь и религия" (1888 р.), "Андрей Кожухов" (англійською мовою, 1889 р.). Співпрацював з журналами "Дело" і "Свободная Россия" (англомовний). Кравчинський був одним із організаторів у Лондоні "Общества друзей русской свободы", засновником "Фонда русской вольной прессьі", його помічницею у цій справі стала донька видатного математика і філософа Дж.Буля - Лілі Буль (в майбутньому письменниця Етель-Ліліан Войнич).
   Саме в будинку Кравчинського вона познайомилася з польським революціонером М.Войничем і невдовзі вони побралися. У 1897 році Етель-Ліліан Войнич опублікувала роман "Овід", прообразом головного героя якого став наш земляк Степняк-Кравчинський.
   Він був особисто знайомий з Ф.Енгельсом, Г.Плехановим, І.Франком, з донькою К.Маркса - Елеонорою. Товаришував з О.Уайльдом і Б.Шоу, листувався з М.Драгомановим. Про його літературний талант схвально писали, зокрема, Л.Толстой, В.Короленко, А.Доде.
   Сергій Михайлович загинув у віці 44 років, випадково потрапивши внаслідок своєї короткозорості під колеса потяга. Похований у Лондоні.
   Кіровограду пам'ятають свого земляка - одна із вулиць нашого міста у районі Балашівки носить ім'я Степняка-Кравчинського.

 

Лідія Михайлюкова,
співробітник обласного краєзнавчого музею

 

 

"Народне слово", 7.07.2011