Статті

pub156

  Не завжди є можливість точно визначити дату та місце народження тієї чи іншої науки. Грунтознавство - виняток. Виникло воно у 80-ті роки XIX ст., 11 грудня 1883р., коли у Санкт-Петербурзькому університеті видатний російський вчений Василь Васильович Докучаєв блискуче захистив докторську дисертацію, яка зробила справжній переворот у науці. Дисертація була присвячена дослідженню чорнозему.    Народився Василь Докучаєв 17 лютого (1 березня) 1846 року у с.Мілюковому Смоленської губернії у родині сільського священика. Мілюково - типове село для Середньої Росії. Своєрідність природи рідних місць глибоко запам'яталась Докучаєву, тож у своїх працях він надавав описи саме околиць Мілюкова.
   Школи в селі на той час не було, і грамоті хлопець навчався вдома, у батька. У родині Докучаєвих було троє синів. У 1857 р. Василя відвозять до міста Вязьми до духовного училища, де вже навчалися його старші брати. Потім він переходить до училища у Смоленську, а по закінченні його вступає у 1861-му до Смоленської духовної семінарії, яку закінчив у 1867 році з відзнакою. Василя Докучаєва як кращого вихованця направляють у духовну академію до Петербурга. Здавалося, його майбутнє вже визначено - духовна кар'єра забезпечена. Але ще в студентські роки у хлопця виникла зацікавленість геологією та мінералогією, і це стало справою його життя.
   Всупереч волі батька Василь Докучаєв кидає духовну академію і обмінює своє заможне життя духовного служителя на напівголодне існування^студента Петербурзького університету. Його увагу привернули... грунти. Так наука отримала видатного вченого-природознавця, засновника ґрунтознавства, саме В.Докучаєв заклав основи комплексного вивчення природи як єдиного цілого.
   Університет В.Докучаєв закінчив у 1871 році із вченим ступенем кандидата. Був обраний дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства, а згодом починається його педагогічна діяльність. Енергії вченого вистачало і на розвиток теорії грунтознавства, і на викладацьку діяльність, і на організацію експедицій по дослідженню грунтів в Україні, під час яких були складені грунтівні карти.
   Докучаєв описав велику частину відомих типів грунтів, створив наукову генетичну їх класифікацію. Він довів, що грунти на земній поверхні утворюються внаслідок взаємодії клімату, рослинних І тваринних організмів, складу й будови материнської породи, рельєфу місцевості й геологічного віку країни. Велике значення мали дослідження чорноземів, які Докучаєв здійснював за дорученням Вільного економічного товариства.
   У 1881 році В.Докучаєв досліджував грунти і рослини південно-західної частини Європейської Росії (не України). Його маршрут проходив через Кременчук - Протопопівку - Знам'янку - Єлисаветград - Тамашівку - Софіївку - Балту.
   В цих місцях Докучаєв робив зупинки, досліджував грунти, брав зразки. Також велику увагу приділяв він лісам і окремим деревам у степу. У 1883 році вийшла відома праця вченого "Русский чернозем". Саме тут є замітки про наш край. Під час експедиції від Дніпра до Балти він дав дуже високу оцінку грунтам в районі Єлисаветграда: "Здешний чернозем в сыром виде как уголь".
   У 1889-му в Парижі проходила всесвітня виставка, на яку був запрошений В.Докучаєв зі своєю колекцією грунтів. За представлений матеріал він отримав золоту медаль.
   1893 рік - розквіт діяльності Докучаєва. Йому довелось представити колекцію грунтів на всесвітній Колумбовій виставці в Чикаго.
   А за рік до того, в 1892-му, вийшла класична праця вченого "Наши степи прежде и теперь", яка стала планом боротьби із засухою. Вчений намітив величезну роботу. Але, на жаль, не той час його плани не отримали належної уваги. Це сталося пізніше. Хоча і досі на Кіровоградщині між с.Оникієвим та Малою Вискою збереглося декілька полезахисних смуг, які були висаджені в 90-х роках XIX століття, їх так і називають - "докучаєвські смуги, лісосмуги".
   В наш час тисячі кілометрів лісних смуг в Україні перетинають степи. Завдяки ідеї В.Докучаєва йде боротьба за збереження структури наших чорноземів. Йому також належить вчення про формування ерозійного рельєфу, утворення річкових долин, походження ярів та балок.
   Діяльність В.Докучаєва була спрямована на питання підняття сільського господарства шляхом правильного використання грунтів та підвищення їх родючості. Це привело вченого до агрономії, де він використав свої знання і про зональність грунтів. Він виявив, що причиною неврожаїв є висушування степів, вирубка лісів, що призводить до порушення водного режиму, розвитку ерозії грунтів. Зараз завдяки Докучаєву назви грунтів прийняті у всьому світі.
   На основі вчення В.Докучаєва виникли школи фізичної географії, геоботаніки, геології, геоморфології, грунтознавства та інші. Його праці вплинули на розвиток агрономії, лісоводства, меліорації, кліматології.
   Життя цієї людини не можна закінчити датою його смерті. Він належить до тих визначних людей, які здобули світове визнання, це людина, яка на цілу епоху переросла свій час.

На знімках:
 Василь Докучаєв (з картини невідомого автора); могила В. Докучаєва на Смоленському лютеранському кладовищі у Санкт-Петербурзі.

 

Наталія ЗАВАЛІЙ,
співробітник Кіровоградського
обласного краєзнавчого музею

 

"Народне слово", 26.05.2011