Статті

 М.І. Гродеков не мав багатих родичів і знатних покровителів, рано залишився сиротою і самотужки долав життєві перешкоди. В 1865 році вступив до Миколаївської академії генерального штабу (м. Санкт-Петербург), яку блискуче закінчив у 1868 році.
   В російсько-турецьку війну 1877-1878 років М.І. Гродеков перебував у штабі М.Д.Скобєлєва, який завжди намагався оточити себе кращими офіцерами армії. Найкращою тоді рекомендацією для військового була репутація соратника і друга Скобєлєва. У кінці кампанії, під час перемир'я росіян з турками, Гродеков і Скобєлєв провели рекогносцировку підступів до Стамбула, зняли плани лінії турецької оборони, вивчили всі її деталі й розробили план взяття османської столиці через прорив Гадем-Кіойських позицій. На жаль, великі європейські держави зробили все, щоб цього не сталося.    22 вересня 1906 року М.І.Гродеков був призначений туркестанським (Середня Азія) генерал-губернатором, командуючим військами Туркестанського військового округу і наказним отаманом Семиріченського козачого війська. Останні роки свого життя жив у Санкт-Петербурзі, де і помер 12 грудня 1913 р.
   Згадуючи російсько-турецьку війну, не можемо оминути і ще двох осіб. 12 лютого 1878 р. Микола Іванович Пирогов (1810-1881) та Микола Савич Абаза (1837-1895) приїжджають у м. Новоукраїнку з метою проведення інспекції роботи Пермського лазарету.
   М.І.Пирогов - видатний російський хірург, анатом і педагог, основоположник військово-польової хірургії. Микола Савич Абаза - сенатор, член Державної Ради, начальник Головного управління у справах друкування, письменник, у 1870-1874 рр. - херсонський губернатор. Він закінчив медичний факультет Харківського університету. Свого часу, обіймаючи посаду херсонського губернатора, відстояв Єлисаветградський повіт від ліквідації. На той час М.С.Абаза був головним уповноваженим Товариства піклування про поранених і хворих воїнів Червоного Хреста і начальником санітарної справи Дунайської армії, що тоді на Балканах воювала проти турецьких військ.
   У Пермському лазареті лікувалися хворі та поранені підчас війни російські воїни. 20 липня 1877 року у Новоукраїнці, що знаходилась на відстані версти від залізничної станції, було відкрито лазарет Пермського санітарного загону. Він був сформований у Пермській губернії із п'яти лікарів і 16 медсестер, які виявили бажання поїхати на фронт. Загін очолював доктор Павло Федорович Крамер - ординатор Пермської Олександрівської лікарні, старшою сестрою милосердя була перм'ячка Клара Федорівна Гіль. Влітку 1877 року хворі розміщувались у шатрах і почасти у хлібному магазині, влітку 1878 року - у шатрах і в манежі. Зараз на місці споруди колишнього кавалерійського манежу знаходиться Новоукраїнська школа № 6.
   1360 поранених і хворих воїнів пройшли лікування в Новоукраїнці. З них 1075 одужали, 243 - переведено в інші лазарети, померло 42 чоловіки, що становить три відсотки від загальної кількості поранених. Незначний процент смертності порівняно з іншими лазаретами свідчить про кваліфікацію медперсоналу та належні умови для хворих і поранених, створені медиками і мешканцями Новоукраїнки, які надавали допомогу лікарям. М.І.Пирогов і М.С.Абаза детально ознайомилися з роботою лазарету Пермського санітарного загону, його оснащенням, обладнанням, медичним персоналом і дійшли висновку, що в усьому зразковий порядок.
   У визвольній війні брали участь і болгари з Вільшанки, багато хто з них загинув за свободу своєї історичної Батьківщини. У 1880 році Вільшанка тепло вітала своїх земляків-бійців козачих частин генерала Гурка, відважних героїв війни. Серед них були повні георгіївські кавалери С.Боєв та С.Федоров.
   У російсько-турецькій війні 1877-1878 років брав участь і Владислав Іванович Оссовський, дід відомого художника, народного художника СРСР, нашого земляка Петра Павловича Оссовського. Останній народився у 1929 році у Малій Висці. Віддаючи данину шани своєму предкові, художник П.П.Оссовський у 2009 році створив триптих "Пам'яті героїв Шипки", він знаходиться у фондах Кіровоградського обласного художнього музею.

 

Олександр КРОТОВ,
завідуючий відділом Кіровоградського обласного краєзнавчого музею

 

"Народне слово", 12.05.2011