Статті

pub145

   У наш нелегкий, кризовий час, коли ми більше чуємо про закриття музеїв та інших установ, досить незвично чути, що на Кіровоградщині відкрито новий музей, який з гордістю можна назвати першим в Україні і єдиним у світі. Музей історії українського хореографічного мистецтва - відділ Кіровоградського обласного краєзнавчого музею, створеноу 2004 році. Він розташувався у живописному куточку степового краю, що нагадує про корифеїв українського театру, у виставах яких почав своє життя народно-сценічний танець, на території заповідника-музею І.К.Тобілевича (Карпенка-Карого) Хутір Надія (майже у 30 кілометрах від м.Кіровограда).

 

pub146

   Впродовж довгого часу громадськістю піднімалось питання про створення музею історії українського хореографічного мистецтва, але відсутність функціонально-придатного для музею приміщення в обласному центрі не давало змоги цезробити. Заслужений працівник культури України, кандидат мистецтвознавства, лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В.Ястребова Борис Кокуленко зібрав цінний матеріал з історії хореографічного мистецтва на Кіровоградщині, який експонувався кілька місяців 1999 року у приміщенні обласного українського музично-драматичного театру ім. М.Кропивницького.
   У 2004 році, згідно розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації, під час XXXIV Всеукраїнського свята театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти" у трьох відремонтованих кімнатах у заповіднику-музеї І.К.Тобілевича (Карпенка-Карого) Хутір Надія було відкрито першу експозицію музею історії українського хореографічного мистецтва, що представляла історію розвитку танцювального мистецтва на Кіровоградщині.
   Позитивно була оцінена ідея створення музею членами Національної хореографічної спілки України, а саме: М.Вантухом - Героєм України, народним артистом України, народним артистом Росії, лауреатом державної премії України ім. Т.Шевченка, директором Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П.Вірського, академіком, професором, головою Національної хореографічної спілки України, А.Кривохижею - народним артистом України, доцентом кафедри хореографічних дисциплін, образотворчого мистецтва та дизайну мистецького факультету КДПУ ім. В.Винниченка, почесним громадянином м. Кіровограда, засновником та художнім керівником заслуженого ансамблю народного танцю України "Ятрань", визначним хореографом, одним з найвідомішихзнавцівукраїнського народно-сценічного танцю, А.Коротковим - народним артистом України, професором, директором обласного загальноосвітнього навчально-виховного комплексу гуманітарно-естетичного профілю (гімназія - інтернат - школа мистецтв), художнім керівником народного хореографічного ансамблю "Пролісок", головою обласного осередку Національної хореографічної спілки України, В.Босим - заслуженим працівником культури України, доцентом кафедри хореографічних дисциплін, образотворчого мистецтва та дизайну мистецького факультету КДПУ ім. В.Винниченка, керівником заслуженого ансамблю народного танцю України "Ятрань", А.Червінською - народною артисткою України, художнім керівником академічного театру музики, пісні і танцю "Зоряни". Саме ці люди передали значну кількість матеріалів, що склали основу фондової збірки.
   Після чисельних нарад в управлінні культури і туризму облдержадміністрації з фахівцями-хореографами та співробітниками новоствореного музею визначились з новою концепцією, вирішили, що не варто обмежуватись тільки місцевим матеріалом, а хронологічно простежити розвиток українського хореографічного мистецтва в Україні та за її межами, зв'язок зародження української народно-сценічної хореографії у творчості корифеїв українського театру, видатних балетмейстерів минулого з розвитком українського танцю сьогодні.
   Народно-сценічний танець в Україні утверджувався і розвивався разом з професійним національним класичним театром корифеїв. Він нероздільно пов'язаний з творчістю видатних драматургів, режисерів та акторів - М.Кропивницького, М.Старицького, М.Садовського, П.Саксаганського, М.Заньковецької.
   В ті часи не було установ, які б готували артистів балету, у театр приходили народні танцівники-умільці, які набували майстерності у народних святах. Танці у виставах будувалися за схемою: загальний вихід, далі по черзі пари представляли своє напрацьоване, після чого загальний фінал. Актори ставили свої танці самі. Особливо вдалими вони були у Миколи Садовського. З досвідом, набутим у театрі М.Кропивницького, він почав свою діяльність у м. Києві. В складний процес зародження українського балетмейстерського мистецтва на сцені класичного театру М.Садовський зробив величезний внесок, виховавши першого балетмейстера українського театру - В.Верховинця - основоположника першої в Україні і в усій українській діаспорі хореографічної школи народного танцю.
   Саме талант і майстерність В. Верховинця забезпечили справжній тріумф українському танцю за кордоном. У 1935 р. в Лондоні на Міжнародному фестивалі національного танцю українські артисти представили українське танцювальне мистецтво на найвищому рівні, вразивши всіх самобутнім, яскравим виконанням "Гопака".
   Перші успіхи на міжнародній арені сприяли розвитку українського народно-сценічного танцю створенню нових професійних та аматорських колективів. Саме всесоюзний конкурс з народного танцю в 1936 році у Москві поклав початок нової хореографічної форми - ансамбль танцю.
   Всі ці події були поштовхом для створення у 1937 році ансамблю танцю народів СРСР під керівництвом Ігоря Мойсеева. В цьому ж році Павло Вірський у співдружності з Миколою Болотовим створили ансамбль народного танцю України. Матеріали про вищезгаданих діячів та події представлені у першому залі музею історії українського хореографічного мистецтва. У 2010 році експозицію було розширено до шести залів. У кожному з них, завдяки нагородам, призам, танцювальним костюмам, афішам, концертним програмам, документам, книгам, фотографіям, відеоматеріалам тощо йде послідовна розповідь про шістнадцять професійних колективів сьогоднішньої України, по хронології їх створення від Національного заслуженого академічногоансамблютанцюУкраїни ім. П.Вірського, заслужені аматорські ансамблі танцю України.
   Музейні предмети дають можливість більш детально познайомитись з колективами, які пропагують українське танцювальне мистецтво за межами нашої країни. Більшість контактів з іноземними колегами було встановлено завдяки науковому консультанту молодого музею - народному артисту України А.Кривохижі, про талант цього хореографа знають у різних куточках земної кулі. Відвідувачі музею мають можливість ознайомитись з експонатами, що розповідають про хореографічні колективи діаспори, які зберігають культурні традиції України. Експонати надійшли від танцювальних колективів Канади, Філадельфії (США), Мельбурну, Сіднею (Австралія), Шалет-Сюр-Люен (Франція), Венгожева (Польща), Губкінська (Тюменська область, Ямало-Ненецький автономний округ, РФ), Бразилії, Буенос-Айресу (Аргентина). Ці хореографічні колективи є прямими послідовниками творчості майстра українського народного танцю, балетмейстера В.Авраменка, учня В.Верховинця. Він був одним з фундаторів нового напрямку в сучасному світовому танцювальному мистецтві - сценічної народної хореографії, через яку масштабно розкривалась стихія українського характеру.
   Є також матеріали про кращі дитячі хореографічні школи України, зокрема: дитячу хореографічну школу при Національному заслуженому академічному ансамблі танцю ім. П.Вірського, загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія - інтернат - школа мистецтв), народний хореографічний ансамбль "Пролісок", народний дитячий хореографічний ансамбль України "Сонечко" (м. Житомир), у яких готують достойну зміну.
   Література, відеоматеріали знайомлять відвідувачів з численними фестивалями, конкурсами, семінарами, конференціями, які проводяться для підвищення професійного рівня хореографічних колективів. Викликає зацікавленість розділ експозиції, що знайомить з діяльністю Національної хореографічної спілки України, яку очолює М. Вантух, різноманітністю роботи обласних осередків.
   Ще одним новим розділом експозиції музею історії українського хореографічного мистецтва стала "Кімната пам'яті", де увічнено пам'ять про перших балетмейстерів, які своїм талантом творили український народно-сценічний танець.
   Молодий музей розвивається. У минулому році оновлено дизайнерське оформлення експозиції за проектом Павла Босого - професором сценографії університету м. Сан-Дієго (США). З ініціативи Анатолія Кривохижі, за допомогою Олега Попова та Наталії Бондаренко, творчою групою Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії на чолі з режисером - Миколою Гороховим, знято документальний фільм "Перший в Україні і єдиний у світі" (2009 р.), це вже другий фільм, перший - називався "З благословення української Терпсихори" (2006 р.). На 2011 рік заплановано закінчення зйомок фільму "Пам'яті перших".
   Проводиться робота по забезпеченню музею методичною літературою та відеоматеріалами. До відеотеки музею надійшли дуже цікаві, унікальні записи концертних програм професійних, а також кращих самодіяльних колективів України та діаспори. Формування фондового зібрання триває, співробітники активно співпрацюють з ветеранами української хореографії, молодими митцями, спілкуються із всіма небайдужими до збереження безцінного скарбу національної культури - історії українського танцю.
   У перспективі музей історії українського хореографічного мистецтва прагне розширити коло свого спілкування з широкою публікою, стати своєрідним методичним, культурно-освітнім, науково-дослідним центром для фахівців та всіх, хто цікавиться українським хореографічним мистецтвом.
   Більше дізнатись про музей історії українського хореографічного мистецтва можна на сайті Кіровоградського обласного краєзнавчого музею: www.regionalmuseum.kr.ua, www.kokm.kr.ua 

Яніна Частакова,
старший науковий співробітник музеюісторії українського хореографічногомистецтва

"Музеї України", №1, 2011