Статті

pub141

  У 1878 році Болгарія була визволена після майже 500-річного іноземного іга. Боротьбу за визволення було підтримано усіма балканськими народами - сербами, чорногорцями, румунами, македонцями, але тільки активна позиція Росії сприяла підписанню договору про відновлення Болгарії як самостійної держави.    У квітні 1877 року цар Олександр II видав маніфест про оголошення війни Туреччині. Війна проти турків велась на балканському та кавказькому театрах. Основними військовими баталіями війни на балканському фронті в 1877 р. були Сістово, Нікопол, Шипка, Ені-Загра, Ескі-Загра, Лом, Ловча, Елена, Мечка, Гірський Дубняк, Новачин, Плевна, Балкани, Шейново. У 1878-му - Філіппополь. Найбільш яскравими постатями у російській армії у цій війні були генерали Й.В.Гурко (Ромейко) (1828-1901), М.І.Драгоміров (1830-1905), М.Д. Скобєлєв (1843-1882), М.М. Обручєв (1830-1904).
   Війна на головному балканському театрі розпочалася успішним форсуванням Дунаю російськими військами з незначними втратами у районі міста Сістово (болгарською - Свіштов). Переправа розпочалася у ніч на 15 червня 1877 р., коли річку форсувала 14-та піхотна дивізія генерала М.І.Драгомірова. Російське командування планувало форсувати річку силами трьох дивізій - 1-ї, 9-ї, 14-ї, але завдання виконала одна 14-та дивізія. Російські війська перед справжньою переправою у Сістово імітували відволікаючу переправу біля міста Нікопол. Турецьке командування, побачивши загрозу біля Нікопола, поспішно перекинуло туди дванадцять військових загонів із Сістово. Цим скористалися росіяни, і основний плацдарм на Дунаї було зайнято силами однієї дивізії.
   Незабаром після форсування Дунаю 10-тисячний загін генерала Гурка, розвиваючи стрімкий наступ, досяг Балканських гір, перейшов хребет, спустився на південь, погрожуючи туркам рухом на Адріанополь. Цей загін, відірвавшись від тилів і основних сил, змушений був відійти до перевалів. Тут Гурко повинен був затримати турків, бо їх подальший рух був небезпечним для основних сил російської армії. Розпочався один із найбільш героїчних епізодів війни - оборона російськими військами та болгарськими ополченцями Шипкинського перевалу. Через нього проходив найближчий шлях на Стамбул - столицю Османської імперії, тобто через нього відбувалися взаємодії турецьких військ у Болгарії. Оборона Шипки російськими військами та болгарськими ополченцями тривала протягом липня-грудня 1877 р. під загальним керівництвом генерала Ф.Ф.Радецького (1820-1890).
   9 серпня 1877 р. турки почали штурм Шипки. Найбільш жорстокі бої розгорнулися біля скелі "Орлине гніздо", де турки, незважаючи на великі втрати, атакували в лоб найбільш сильну позицію російських військ.
   Захисники "Орлиного гнізда" (Орловський і Брянський піхотні полки), розстрілявши всі патрони, в умовах нестерпної спеки відбивались від турецьких солдатів багнетами, прикладами, камінням.
   11 серпня надвечір, коли Сулейман-паша намагався знищити жменьку останніх захисників скелі, на допомогу їм встигли передові частини 14-ї дивізії генерала М.І.Драгомірова, дев'ять тисяч чоловік. Вони пройшли форсованим маршем в неймовірну спеку більше 60 кілометрів, одразу атакували турків і багнетним ударом відкинули їх від перевалу.

(Далі буде)

 

Олександр КРОТОВ,
завідуючий відділом Кіровоградського
обласного краєзнавчого музею

 

 

"Народне слово", 14.04.2011