Статті

pub132

  Битва за Дніпро - одна з яскравих сторінок Великої Вітчизняної війни. В результаті наступу з 26 серпня по 30 вересня 1943 року радянські війська вийшли до Дніпра на майже 750-кілометровому фронті від Лоєва до Запоріжжя, захопили 23 плацдарми, хоча гітлерівці надавали великого значення оборонному рубежу під назвою "Східний вал" з забезпеченням особливої неприступності укріплення по Дніпру.    Битва за Дніпро переросла в боротьбу за визволення Правобережної України від фашистських загарбників. 28 вересня - 3 жовтня 1943 року частини 37 армії, 4-ї і 5-ї гвардійських армій під керівництвом командуючого 2-м Українським фронтом генерала І.С.Конєва форсували Дніпро на дільницях Деріївка - Куцеволівка ОнуфріївськогорайонуДабурище - Новогеоргіївськ, Змитниця - Старе Липове Новогеоргіївського району.
   18 жовтня 1943 року радянські війська зайняли міцний вузол оборони - села Куцеволівка, Деріївка Онуфріївського району. Це були перші визволені кілометри Кіровоградщини. Про масовий героїзм воїнів у боях за ці села свідчать їхні нагороди. За подвиги під час форсування Дніпра, розширення плацдарму на дільниці Куцеволівка - Деріївка 218 воїнів 37-ї армії (командуючий - генерал-лейтенант М.М.Шарохін) були удостоєні звання Героя Радянського Союзу і 3433 нагороджені орденами і медалями.
   У дні підготовки до 66-ї річниці визволення України від фашистських загарбників ми згадуємо всіх поіменно - живих і полеглих, хто брав участь у двобої з фашизмом.
   У селі Куцеволівці у братській могилі поховано 1500 солдат і офіцерів. Запеклі бої точилися на Куцеволівському плацдармі. В них радянські воїни стійко утримували захоплені рубежі.
   Командир 106-го гв. відділення розвідувальної роти (110-а гв. стр. дивізія, 37-а армія) гвардії старший сержант Леонов Віктор Петрович 30 вересня 1943 року під вогнем противника переправився через Дніпро біля села Куцеволівки. Він на чолі розвідувальної групи п'ять діб знаходився в тилу ворога. Доставив у штаб чотирьох полонених, документи та цінні свідчення. В ніч на 9 жовтня 1943 року при наступі на висоту 177 в цьому ж районі першим підняв воїнів в атаку і зайняв ворожі окопи, вивів із ладу три ворожих танки, чим забезпечив закріплення висот. Звання Героя Радянського Союзу йому присвоєно 22.02.1944 року. Але, на жаль, герой не дожив до перемоги. У грудні 1944 року він загинув в одному з боїв за визволення Прибалтики. В.П.Леонова поховано в місті Добеле в Латвії.
   Розвідник 106-ї гв. окремої розвідувальної роти (110-а гв. стр. див., 37-а армія) гвардії сержант Кузуб в бою за село Куцеволівку 9 жовтня 1943 р. своїм тілом закрив амбразуру ворожого дзоту. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 22 лютого 1944 р. посмертно. Павло Степанович Кузуб похований в с. Куцеволівці.
   Серед героїв Куцеволівського плацдарму - Кузін Іван Степанович - командир відділення кулеметної роти 310 гв. стр. полку (110-а гв. стр. див., 37-а армія). Гвардії старший сержант Кузін 29 вересня 1943 року з відділенням форсував Дніпро в районі с. Куцеволівки. Відзначився в боях за це село, вогнем підтримав наступ підрозділу. Загинув у бою 24 жовтня 1944 р. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 22 лютого 1944 р. Іменем Героя названо вулицю в м. Брянці Луганської області.
   Розвідник 247-го гв. артилерійського полку (110-а гв. стр. див., 37-а армія) гвардії сержант Желтітков Павло Георгійович у ніч на 30 вересня 1943 р, разом з групою десантників з рацією та стереотрубкою переправився через Дніпро в районі с. Куцеволівки. На захопленому плацдармі передавав по рації координати противника. Тільки 8-9 вересня 1943 р. завдяки його точним даним було зірвано кілька ворожих атак, знищено сотні гітлерівців, підбито ворожі танки. На місці форсування Дніпра визволителям встановлено пам'ятник.
   В центрі Куцеволівки споруджено обеліск Слави полеглим в боях землякам. Слід зазначити, що 794 жителі цього села відстоювали незалежність на фронтах Великої Вітчизняної війни, 347 з них загинули, 420 відзначені урядовими нагородами.
   Кровопролитними були бої за визволення с. Деріївки від фашистських загарбників. В боях за це село 570 радянських воїнів загинули смертю хоробрих.
   Серед мужніх визволителів Деріївки - Лаптєв Михайло Якович - командир взводу автоматників 282-го гв. стрілецького полку (92-а гв. стр. дивізія, 37-а армія). Гвардії молодший лейтенант Лаптєв відзначився 5 жовтня 1943 року в боях за плацдарм. Взвод оволодів південною головною висотою і закріпився на ній. 6 жовтня 1943 р. Лаптєв загинув під час відбиття контратаки противника. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 20 грудня 1943 р. посмертно. Герой похований в с. Деріївці.
   Активну участь у визволенні с. Деріївки брав Беленко Василь Данилович. В роки Великої Вітчизняної війни він став замісником командира кулеметного відділення 282-го гв. стр. полку (92-а стр. дивізія, 37-а армія). Гв. молодший сержант Беленко 30 вересня 1943 р. з групою бійців на човні переплив Дніпро в районі с. Деріївки, відбив контратаку гітлерівців кулеметним вогнем. 4 жовтня під час штурму висоти знищив два кулемети з обслугою. 17 жовтня в бою за розширення плацдарму увірвався у ворожу траншею, гранатами знищив багато гітлерівців, захопив кулемет. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 22 лютого 1944 р.
   Після війни Беленко жив і працював у рідному селі Покатиловці Саркандського району Талди-Курганської області Казахської РСР. Помер 18 квітня 1958 р. Його ім'ям названо вулицю в с. Покатиловці.
   У Великій Вітчизняній війні брали участь 846 жителів села Деріївки, 338 з них загинули, 517 відзначені урядовими нагородами. У селі споруджено обеліск Слави на честь визволителів та односельців, які віддали життя за Батьківщину.

 

Валентина Дацька,
співробітник науково-освітнього відділу
обласного краєзнавчого музею

 

"Народне слово", 23.10.2010