Статті

  Людмила Скирда народилася в Кіровограді 15 вересня 1945 року. Закінчила філологічний факультет Київського національного університету їм. Т.Г.Шевченка. Після захисту кандидатської дисертації була запрошена у ВУЗ на викладацьку роботу і з 1974 року працювала доцентом кафедри історії української літератури.
   Її поетична зоря зійшла в 1965 році. Саме тоді вийшла перша збірка нашої землячки "Чекання". Відтоді Людмила Скирда працює на поетичній ниві і є автором багатьох збірок ("Сходи", "Крила", "Елегія вечірнього саду", "Музика для двох", "Дні і ночі", "День душі", "Оливкова віть" та ін.
   Людмила Скирда - автор понад 20 книг, вірші перекладені багатьма мовами. В Україні і за її межами добре відомі літературознавчі дослідження поетеси і науковця ("Громадянськість сучасної української поеми", Євген Плужник").
Любителі поезії, завітайте у поетичний світ нашої землячки, і ви відчуєте: її поезія - велика щирість, чиста як сльоза:

Перо моє, моє дитя невміле,
Ти зайняте важким правічним ділом -
На ціп землі (вже вкотре) нелукаво
Ти хочеш наш прекрасний світпрославить.

   Усе в нім рідне і усе безцінно:

Листок, рослинка, ягідка ожини,
Довірливе, беззахисне, твоє.
А ще сльоза в цім світі є.

   В одному з інтерв'ю Л. Скирда зізнається: "Я думаю, кожен народ має свою долю і не може жити за чужими рецептами. Важливо інше - не втратити здоровий глузд, Бога в душі, почуття міри і гармонії, адже ці втрати кожної нації призводять до глобального дисбалансу Добра і Зла на Землі. Сьогодні ціннісні орієнтації людства лежать абсолютно в іншій площині, аніж протягом попередньої історії. Ми ще воюємо, накопичуємо, змагаємося, хто сильніший, хто багатший, а насправді нам уже давно слід об'єднатися і разом рятувати Землю і життя на ній".
   Як допомогти людині не розгубити честь, совість, порядність, як навчити її жити чесно і справедливо, як відкрити в ній поклади краси і милосердя? Ці запитання Л. Скирда ставить перед собою, перед нами, читачами. Джерелом натхнення, відчуттям повноти життя у поетеси є любов: до народу, до рідної землі, до матері, до коханого, до життя. Глибоким змістом заповнюється її поетичне слово, коли воно стає синонімом до слова "кохання". Інтимна лірика Людмили Скирди по-жіночому ніжна, прониклива:

Дві краплинки впали поряд,
Проросли життям навічно,
Дві краплинки, наче зорі,
Впали на землі обличчя.
Двоє стебел зеленіє,
А між них по моріжку,
Добрий бузько, мов надію
Доню носить в сповитку.
Сонце, злагода, маля
Й двоє стебел - ти і я.

   До 65-річчя Великої Перемоги в обласному краєзнавчому музеї було представлено фотовиставку "Пам'ятаємо! Шануємо! Не забудемо!", головний зміст котрої - вшанування подвигу ветеранів у роки Великої Вітчизняної війни, виховання патріотизму в молоді.
   В експозиції, присвяченій партизанському і підпільному рухові на Кіровоградщині, підібраний матеріал, присвячений батькові Людмили - Михайлові Михайловичу Скирді. У серпні 1941 -грудні 1943 років Скирда був секретарем Кіровоградського підпільного обкому КПУ. Тож доторк до війни у Людмили Скирди особистий, автобіографічний, це щемна, трепетна правда, почута від батька.
   У віршах, присвячених воєнному лихоліттю, батькові, його бойовим побратимам, усе настільки зриме, настільки хвилююче... Вчитайтесь, друзі, в ці рядки, і ви відчуєте гарячий подих сорокових минулого століття:

В село увірвались о шостій, -
Чітко, швидко і просто.
О сьомій на площу зігнали,
О восьмій село розстріляли.
Чуєте, люди, досі
Хтось з-під землі голосить.
Просить води напитись.

* * *
Ховали друга партизани
Напровесні, в сирій землі.
Вітри гуділи над ярами
Мов кулі вражі навісні.
І пролунав наказ: "До бою!"
Як грім, а може, заповіт.
Зі мною це було, з тобою.
І з кожним, хто прийде у світ.

   Ось із таких воєнних епізодів і складається поняття, ім'я якому - подвиг.
   У 2002 році у Токійському видавництві "Choeisha" вийшла збірка Людмили Скирди "Сад любові і сонця" японською мовою.
   2003 року поетеса переклала українською мовою книжку імператриці Японії Мітко "Будувати мости". "Це - ода книзі, а Україна, на мою думку, - одна з найбільш читаючих країн світу...
   Окрім того, це книга про світ, до якого треба прагнути людству в його постійному сходженні на вершини прогресу і пізнання. Це книга про ніжну дитячу душу, вразливу і тремтливу, про те, як слід цю душу оберігати та наповнювати добром і світлом знань. Це книга про культуру, визначальну субстанцію духовного світу людини, про те, як важливо пізнати і знати витоки свого, національного та завжди бути відкритим до загальнолюдського", - так відгукнулася поетеса про новостворене "дитя".
   Пропоновані нижче рядки - з поетичної збірки Людмили Скирди "Чарівна мушля":

Коли мені стало сімнадцять,
Одна фраза Басьо запала глибоко в душу
І досі не виходить із пам'яті:
Без сталого - нема основи,
Без перемінливого - нема оновлення.
Озирніться на своє життя
І зрозумієте - поет мав рацію.

   Своєю творчістю, як на мене, поетеса ніби закликає : "Світ такий прекрасний, такий розмаїтий!.." Потрібно тільки зупинитися й озирнутися:

Усе загадково:
Цей сад золотавий,
Мов острів забутий,
Сія вечорове,
І погляд несмілий,
І слово небавом,
І присмак сльози у словах - загадково....

 

Валентина ДАЦЬКА,
співробітник науково-освітнього відділу обласного краєзнавчого музею

 

 

"Народне слово", 17.09.2010