Статті

pub076

  12 вересня 2008 року виповнюється 105-та річниця від дня народження людини, ім'я якої прикрашає історію вітчизняної біології. Мова йде про нашого земляка, професора Олександра Порфіровича Корнєєва, який народився на станції Цибулеве Олександрівського району. Навчався у Могильово - Подільській гімназії. У 1920 році він вступає на підготовчий курс біологічного факультету Київського інституту народної освіти.    Після закінчення інституту у 1926 році молодого вчителя було направлено на роботу до Бережанського району Київської області, де він викладав зоологію в трудовій школі. Олександр Порфірович створив гурток юних натуралістів та живий куточок у школі. Згодом з'являється його стаття "Методика викладання органічної природи", яка узагальнила його перший, але цікавий досвід.
   У 1928 р. О.П.Корнєєва запрошують асистентом на кафедру зоогеографії Київського університету. Окрім викладацької діяльності молодий зоолог багато часу приділяв вивченню звірів в умовах неволі. До 1932 року він був науковим директором Київського зоопарку, вів там гурток юннатів. У 1933-му Корнєєва обирають доцентом кафедри зоогеографії, а у 1938-му призначають деканом біофаку. У червні 1940 р. Олександр Порфірович захищає кандидатську дисертацію.
   З 1933 по 1941 рік Корнєєв здійснює цілий ряд наукових, експедицій до Теберди, на узбережжя Чорного моря, в Азербайджан, Західний Памір. У 1939-му він керував експедицією по вивченню косулі в Україні.
   Настав 1941 р. О.П.Корнєєва призначають уповноваженим за евакуацію київських музеїв та Києво-Печерської Лаври. На баржі по Дніпру більш ніж цінні експонати були доставлені до Дніпропетровська, а звідти - залізною дорогою до Уфи.
   У 1942-му Олександр Порфірович добровольцем йде на фронт, хоча він мав право на бронь. Воював наш земляк у складі 1-ї повітряної армії, з III Білоруським фронтом дійшов до Берліну. За бойові заслуги капітан Корнєєв був відзначений орденом Червоної Зірки та шістьома медалями.
   Під час наступу у Східній Прусії доля подарувала йому незвичний сюрприз. В середньовічному замку Хайльберг біля Кенігсберга Корнєєв натрапив... на велику колекцію палеарктичних метеликів. Він одразу упізнав колекцію із рідного зоомузею Київського університету, який був розграблений німцями перед відступом. Всі метелики були упаковані та переправлені на батьківщину. Згодом ця колекція стала основою відновленого музею КДУ.
   У 1946 році О.П.Корнєєв повертається до Києва, займає посаду доцента університету, згодом його обирають завідуючим кафедрою хребетних тварин.
   Одночасно з відновленням зруйнованого університету Олександр Порфірович займається створенням будинку Українського товариства охорони природи. Корнєєв активно включається в роботу товариства охорони природи, і вже в 1953 р. на І з'їзді УТОП він був обраний до складу президіуму товариства, де працював протягом 34 років, до самої смерті.
   У 1962 р. Олександру Порфіровичу за наукові досягнення затверджують звання професора без захисту докторської дисертації. З 1965 р. він - професор-консультант кафедри зоології хребетних тварин.
   Ще у 1959 році Корнєєв разом з іншими зоологами виступив на захист лисиць, яких за постановою Совмина України було знищено.
   Велику увагу професор приділяв природоохоронній справі. Майже у всіх республіканських та хкиївських газетах з'являлися публікації з підписом "професор Корнєєв". Це були статті про тварин та птахів, яких потрібно охороняти, рекомендації про будівництво штучних гніздовищ, зимової підкормки птахів. О.П.Корнєєв був членом редколегії журналу "Рідна природа", де займався розділом "Сторінками Червоної книги".
   З 1966 р. за ініціативою О.П.Корнєєва в УССР почав проводитися місячник тиши, а з початку 70-х років місцевими органами почали ухвалюватися рішення про охорону першоцвітів.
   Ще багато добрих справ зробив наш земляк для розвитку природоохоронної справи в Україні. Він був членом проблемної ради із зоології АН УРСР, членом науково-технічної ради Головного управління мисливства, проректором народного університету "Природа" товариства "Знання", членом ради та пленуму Українського товариства охорони природи.
   Помер Олександр Порфірович 20 лютого 1987 року в Києві. Але його ідеї і зараз формують свідомість людей через сотні статей, плакатів та буклетів, які він залишив нащадкам.

 

Зачитувалась статтями земляка співробітник відділу природи обласного краєзнавчого музею
Наталія Завалій

 

"Молодіжне перехрестя", 18.09.2008

Він повернув нам унікальну колекцію метеликів


pub076.jpg (7248 bytes)


   12 вересня 2008 року виповнюється 105-та річниця від дня народження людини, ім'я якої прикрашає історію вітчизняної біології. Мова йде про нашого земляка, професора Олександра Порфіровича Корнєєва, який народився на станції Цибулеве Олександрівського району. Навчався у Могильово - Подільській гімназії. У 1920 році він вступає на підготовчий курс біологічного факультету Київського інституту народної освіти.
   Після закінчення інституту у 1926 році молодого вчителя було направлено на роботу до Бережанського району Київської області, де він викладав зоологію в трудовій школі. Олександр Порфірович створив гурток юних натуралістів та живий куточок у школі. Згодом з'являється його стаття "Методика викладання органічної природи", яка узагальнила його перший, але цікавий досвід.
   У 1928 р. О.П.Корнєєва запрошують асистентом на кафедру зоогеографії Київського університету. Окрім викладацької діяльності молодий зоолог багато часу приділяв вивченню звірів в умовах неволі. До 1932 року він був науковим директором Київського зоопарку, вів там гурток юннатів. У 1933-му Корнєєва обирають доцентом кафедри зоогеографії, а у 1938-му призначають деканом біофаку. У червні 1940 р. Олександр Порфірович захищає кандидатську дисертацію.
   З 1933 по 1941 рік Корнєєв здійснює цілий ряд наукових, експедицій до Теберди, на узбережжя Чорного моря, в Азербайджан, Західний Памір. У 1939-му він керував експедицією по вивченню косулі в Україні.
   Настав 1941 р. О.П.Корнєєва призначають уповноваженим за евакуацію київських музеїв та Києво-Печерської Лаври. На баржі по Дніпру більш ніж цінні експонати були доставлені до Дніпропетровська, а звідти - залізною дорогою до Уфи.
   У 1942-му Олександр Порфірович добровольцем йде на фронт, хоча він мав право на бронь. Воював наш земляк у складі 1-ї повітряної армії, з III Білоруським фронтом дійшов до Берліну. За бойові заслуги капітан Корнєєв був відзначений орденом Червоної Зірки та шістьома медалями.
   Під час наступу у Східній Прусії доля подарувала йому незвичний сюрприз. В середньовічному замку Хайльберг біля Кенігсберга Корнєєв натрапив... на велику колекцію палеарктичних метеликів. Він одразу упізнав колекцію із рідного зоомузею Київського університету, який був розграблений німцями перед відступом. Всі метелики були упаковані та переправлені на батьківщину. Згодом ця колекція стала основою відновленого музею КДУ.
   У 1946 році О.П.Корнєєв повертається до Києва, займає посаду доцента університету, згодом його обирають завідуючим кафедрою хребетних тварин.
   Одночасно з відновленням зруйнованого університету Олександр Порфірович займається створенням будинку Українського товариства охорони природи. Корнєєв активно включається в роботу товариства охорони природи, і вже в 1953 р. на І з'їзді УТОП він був обраний до складу президіуму товариства, де працював протягом 34 років, до самої смерті.
   У 1962 р. Олександру Порфіровичу за наукові досягнення затверджують звання професора без захисту докторської дисертації. З 1965 р. він - професор-консультант кафедри зоології хребетних тварин.
   Ще у 1959 році Корнєєв разом з іншими зоологами виступив на захист лисиць, яких за постановою Совмина України було знищено.
   Велику увагу професор приділяв природоохоронній справі. Майже у всіх республіканських та хкиївських газетах з'являлися публікації з підписом "професор Корнєєв". Це були статті про тварин та птахів, яких потрібно охороняти, рекомендації про будівництво штучних гніздовищ, зимової підкормки птахів. О.П.Корнєєв був членом редколегії журналу "Рідна природа", де займався розділом "Сторінками Червоної книги".
   З 1966 р. за ініціативою О.П.Корнєєва в УССР почав проводитися місячник тиши, а з початку 70-х років місцевими органами почали ухвалюватися рішення про охорону першоцвітів.
   Ще багато добрих справ зробив наш земляк для розвитку природоохоронної справи в Україні. Він був членом проблемної ради із зоології АН УРСР, членом науково-технічної ради Головного управління мисливства, проректором народного університету "Природа" товариства "Знання", членом ради та пленуму Українського товариства охорони природи.
   Помер Олександр Порфірович 20 лютого 1987 року в Києві. Але його ідеї і зараз формують свідомість людей через сотні статей, плакатів та буклетів, які він залишив нащадкам.