Статті

pub021

    Гідним продовжувачем традицій театру корифеїв став наш обласний музично-драматичний театр ім.Кропивницького. У сценічному літописі кропивничан є незабутня сторінка, вписана творчим колективом у роки Другої світової війни. Наш театр було евакуйовано наприкінці 1941 року до Туркменської РСР у м. Красноводськ. Театр з України працював у таких містах і населених пунктах, як Кизил-Арват, Мари, Кушка, Юлатань, Чарджоу, Керки, Байрам-Алі, Красноводськ. Влітку 1942 р. колектив виступав у столиці республіки Ашхабаді.    З 1 січня 1942 р. директором театру було затверджено Л.Шикідзе, а головним режисером - Г.Городецького, якого з травня 1943-го замінив Д.Василенко. Вісімнадцять вистав привезли кіровоградці на землю Туркменії. Серед них - "Платон Кречет" і "В степах України" О.Корнійчука, "Весілля в Малинівці" Л.Юхвіда.
   Значне місце в репертуарі театру посідала українська класична драматургія.
   До таких постановок належали "Украдене щастя" І.Франка, "Маруся Богуславка" М.Старицького, "Лиха іскра" і "Мартин Боруля" І.Тобілевича, "Глитай, або ж Павук" М.Кропивницького. Людям потрібні були високохудожні зразки мужності, героїзму, які б надихали їх на боротьбу з ворогом, вселяли б віру у неминучу перемогу.
Заслужена артистка Туркменської РСР Наталія Байкова згадувала:
   - Ніколи я не грала з таким хвилюванням, не було жодної ролі, яку б я виконувала з таким захопленням, як роль Олени з п'єси "Земля" Ю.Дольд-Михайлика. Коли у далекій Туркменії я грала Олену, переді мною з усією виразністю поставала рідна Україна. Я чула, як стогне вона під важким німецьким чоботом. Я намагалася досягти того, щоб викликати у серцях глядачів священну ненависть до ворога. І коли Олена, прощаючись з рідним селом, іде в партизанський загін, вона закликає: "Земле моя рідна, не роди ти німцям!". Словами своєї героїні я зверталася зі сцени до рідної землі.
   А ось як говорив про ті далекі роки актор Гнат Семенов:
   - Багато ролей я виконав за той час. Але найбільше запам'яталися дві з них - роль Устима Кармалюка і інженера Сергеєва (однойменні п'єси В.Суходольського та О.Крона). Обидва ці герої - вірні сини свого народу, своєї Вітчизни, сміливі і мужні її захисники, їх почуття близькі й зрозумілі кожній людині. Як необхідно, щоб і сьогодні поруч з нами були вірні і мужні сини і захисники свого народу і Вітчизни - України.
   Але поряд з героїчними постановками ставилися й вистави іншого плану, зокрема комедійного. Такі вистави певною мірою полегшували важке фронтове та трудове життя. Прекрасно сприймалися з класичного репертуару "Вій" за Гоголем та "Пошились у дурні" М.Кропивницького, "Майська ніч" (на гоголівський сюжет) і "Циганка Аза" М. Старицького, "Сватання на Гончарівці" та "Шельменко-денщик" Г.Квітки-Основ'яненка. Це були справді яскраві і захоплюючі постановки. Як свідчать безпосередні учасники тих дійств, зал то завмирав, то раптом вибухав щирим і радісним сміхом.
   У роки війни, роки вимушеної евакуації колектив театру творчо загартувався, змужнів. Артистці Наталії Байковій, директору і артисту Леоніду Шикідзе були присвоєні почесні звання заслужених артистів Туркменської РСР. Почесними грамотами Президії Верховної Ради ТРСР нагороджені завідуючий музичною частиною К.Ковалевський, актори Т.Подпаринов, Г.Семенов, Ф.Чечень, заступник директора П.Шаповалов і реквізитор В.Александровський. Усе це було приємно і радісно як для окремих акторів, так і для всього колективу. Та найбільшою радістю став той щасливий час, та довгоочікувана година, коли слідом за високою оцінкою творчості театру прийшла нова радість - звістка про цілковите визволення рідної Кіровоградщини від фашистських загарбників.
   Фронтові бригади театру дали прощальні концерти для поранених воїнів у шпиталях. Попереду лежала довга, але радісна дорога на визволену землю, де колектив кропивничан продовжив добру справу корифеїв українського професійного театру.

На знімку: у президії урочистого вечора з нагоди 100-річчя українського професіонального театру, заснованого Марком Кропивницьким. Київ, 1982 рік. Так відзначали столітній ювілей.

 

Микола ГАЛИЦЬКИЙ,
завідувач меморіального музею М.Кропивницького

 

"Народне слово", 07.08.2007