Статті

   Роки летять, а пам'ять про велике кохання живе. Що з того, що цей роман розгорівся понад 150 років тому? Саме Єлисаветград став містом, до якого великого маестро Ференца Ліста привела любов...
   Народна мудрість говорить "Музика не має кордонів...". Композитор, пїаніст-вїртуоз тричі приїздив до Росії зі своїми незабутніми концертами. Вперше - в квітні 1842 року - це Санкт-Петербург, вдруге -1843 року - знову столиця, потім Москва, і втретє - Україна. Останній концерт був у Єлисаветграді у 1847 році. Культурні традиції виділяли це місто серед багатьох провінційних міст півдня Росії.    Концерти Ференца Ліста відбувалися 17-18 вересня 1847 року. Цікаво, що турне піаніста збіглося зі святом - іменинами Святої Єлизавети, заступниці нашого міста. Але мета його приїзду була дуже особистою.
   В останні дні січня 1847 року Ф.Ліст грав свій перший концерт у Києві. На одному з вечорів його вперше побачила і почула Кароліна Вітгенштейн. І видатний музикант палко закохався. Це світле почуття не залишилося без відповіді, але взяти шлюб зі своєю коханою Лісту так і не судилося. Забагато було перешкод.
   Княгиня Сайн-Вітгенштейн завдяки своєму батькові отримала гарне виховання, її мати любила бали, задоволення, знайомства із знаменитостями, мандрівки тощо. У душі Кароліни уживалися дві протилежності - ідеалізм та практицизм. Поезія і проза доповнювали одне одного. За порадою свого батька Кароліна в 17 років виходить заміж за князя Миколая Сайн-Вітгенштейна, сина російського фельдмаршала, людину деспотичну, аморальну. Жити з ним було просто неможливо. А тому Кароліна звернулася до імператора Миколи І з клопотанням про розлучення, згодом мала просити про це дозволу у батька. Глибокі почуття до Ференца Ліста спонукали її на такий сміливий крок. Але дозволу на розлучення не отримала. Більше того, вийшов наказ імператора Миколи І про конфіскацію помістя та неможливість повернення до Росії громадян, які беруть шлюб з іноземцями.
   Кароліна тоді проживала в Карлсбаді (Австро-Угорщина). Положення її було жахливим. З одного боку, закон, що закриває дорогу до щастя, до свого коханого, з другого боку - суспільство, яке не пробачить жодного відступу відсталих понять та звичаїв. Що робити?
   Заборонити серцю бачити коханого неможливо. Творчі шляхи Ф.Ліста пролягали до Львова, Чернівців та Ясс. Через Галац Ліст їде до Туреччини. Двадцять днів європейський музикант чарує своєю грою цю країну. У Константинополі султан щедро обдаровує піаніста. Ференц Ліст повертається на Україну, в Одесу, де дає шість концертів з колосальним успіхом. З Одеси композитор виїздить до Єлисаветграда. У листах до матері і друзів Ф.Ліст повідомляє, що свій останній концерт він зіграв під час військового огляду, який проводився у Єлисаветграді під егідою імператора. Це - та причина, через яку і відбулися ті концерти в нашому місті. Ференц Ліст сподівався добитися аудієнції самого царя, взяти дозвіл на розлучення своєї коханої Кароліни. Але цього не сталося. Знову розчарування, знову душевний біль, тривоги. Невже їм не бути разом? Кароліна наважується на останній крок. Про це свідчить її дочка Марія Липсиус, котра видала в березні 1900 року в Лейпцигу "Листи Ференца Ліста до княгині Кароліни Сайн-Вітгенштейн". Кароліна принесла для Ліста в жертву все: свою батьківщину, свої улюблені заняття в помістях, своє суспільне становище, своє ім'я, вона розпочинає боротьбу з титанічними силами та довела її до кінця... Вона створила коханому Ференцу затишок, стежила за його духовною діяльністю, піклувалася про його здоров'я, про здоров'я його матері та дітей... Це було високе благородство її душі.
   12 років прожили вони разом у Веймарі (Німеччина), і це були кращі роки життя Ференца Ліста. Його творчість набуває злету. Твір "Св.Єлизавета" став визнаним. Кращі з кращих представників бомонду Німеччини, Франції, Англії збиралися в салоні Кароліни. Тут вона була найщасливішрю жінкою в світі. При тому, що залишалася дружиною осоружного чоловіка. Та раптом - промінь надії. У Росії коронували Олександра II і разом з цим було дозволено довгоочікуване розлучення. Нарешті можна було здійснити омріяну мету і взяти шлюб. Батько Кароліни дає дозвіл на це. Навіть день шлюбу був уже відомий. Та раптом з Риму прийшла вість про те, що батько Кароліни забирає свої слова назад, тобто не благословляє цей шлюб.
   ...А щастя було так близько. Життя стає сірим, одноманітним. Відчай Кароліни не мав меж. Але на поле' евидимого двобою виходять інші обставини. Її чоловік - князь Микола Сайн-Вітгенштейн помирає. Тепер вільна дорога до світлої мрії - до щастя, до коханого чоловіка.
   Однак музикант, який завжди був людиною глибоко релігійною, несподівано пішов у ченці. Після цього надії вже не було.
   Та повернемося до концертів генія. Вони відбувалися в переповненому літньому театрі, де 159 років тому виступали драматичні трупи: російська та французька. Квитки на цей концерт розповсюджував відомий поет Афанасій Фет, який у той час проходив військову службу при кірасирському полку.
   Після єлисаветградських концертів Ференц Ліст написав три п'єси для фортепіано на українські теми: "Думка" або "Українська балада" на тему "Ой, не ходи Грицю", "Скарга" на тему "Віють вітри" та п'єсу "Польські мелодії".
   Чому ж на такому підйомі 36-річний композитор перестав концертувати? Він переживав душевну кризу. Світова слава не затьмарила його голови. Він бажав творити вільно, більше часу приділяти композиторській та диригентській діяльності, а не розважанню ситої буржуазної публіки, яка, нічого не розуміючи в справжнісінькому мистецтві, вимагала від митців поклонів і вважала їх не досить низькими: через деякий час у Єлйсаветграді гастролював відомий піаніст, учень Ф.Ліста Альфред Рейзенауер. Цікавий факт, про який повідомляють "Известия" Єлисаветградськрго Повітового Революційного комітету від 31 березня 1920 року: "Історичний концерт у школі Густава Вільгельмовича Нейгауза. У неділю відбувся ранок, присвячений Ф.Лісту. Виконавці Наталія Нейгауз та Людмила Лисецька представляли Ліста в його характерних видатних творах: симфонічні поеми "Прелюди" та "Орфей", а також "Тематичний концерт" були виконані на двох роялях. Далі окремо Н.Нейгауз зіграла відомий Мефісто-вальс Ліста, кращі його твори для концертної естради: "Гретхен за прялкою" за Шубертом та "Пісня Ізольди" за Вагнером". Цей звіт нагадує про визначну роль школи Нейгауза, з якою пов'язані імена видатних музикантів - виконавців та композиторів. Про ці та багато інших фактів з історії краю можна дізнатися в обласному краєзнавчому музеї. Єлисаветград музичний та поетичний, - це світлини А.Фета, Ф.Ліста, К.Шимановського, Г.Нейгауза. Кожна ховає свою історію кохання, пристрастей, почуттів, над яким час не владний.

 

Г.СТУЖУК, співробітник обласного краєзнавчого музею

 

 

"Кіровоградська правда", 14.10.2006