Статті

pub047

   У серпні 1941 року фашисти окупували Кіровоградську область. Гітлерівці встановили в окупованих ними районах режим терору. З перших же днів, тижнів війни розпочався партизанський рух - збройна боротьба нашого народу проти фашистських загарбників в тилу ворога.
   Серед мужніх захисників Вітчизни - Ілля Данилович Діброва. Роки грізні, героїчні випали на його долю.    Він - учасник громадянської війни, прославлений герой партизанського руху на Кіровоградщині.
   Діброва Ілля Данилович народився в с. Піщанівці, нині с. Катеринопіль, Світловодського району у 1891 році. З 9 до 12 років батракував, працював шахтарем на російсько-бельгійських рудниках (Криворіжжя). Після революції повернувся в рідне село. У 1918 р. організував партизанський загін, що діяв у районі Знам'янки проти німецьких окупантів, згодом командував партизанським загоном, що боровся проти денікінців. Після громадянської війни працював директором Косівського млина, а потім директором комбінату м.Олександрії.
   На початку війни Ілля Данилович Діброва через поганий стан здоров'я не був призваний до лав Червоної Армії і евакуювався на схід країни. Наш земляк безперервно писав листи у всі інстанції з проханням відправити його на фронт. У середині 1942 року прохання Іллі Даниловича задовольнили. Тоді для активізації партизанської боротьби на тимчасово окуповану територію Кіровоградщини були закинуті спеціальні диверсійні групи. Одна з таких груп була висаджена у січні 1943 р. в районі Чорного лісу.
   Керував нею наш земляк Ілля Данилович Діброва. Скоро ця група виросла у партизанський загін. Партизанський загін ім.Ворошилова був організований в травні 1943 р. з допомогою Кіровоградського підпільного обкому КП(б)У при активній участі Живогляда (Дєд), А.О.Федорова, М.М.Роздобудька, К.І.Сабанського, Головиря, Сум'яш, М.І. Пшеничиного та Руденка.
   Спочатку командиром загону був Павло Назарович Близнюк, а з червня - Ілля Данилович Діброва, комісаром - Казимир Іванович Сабанський, начальником штабу - Микола Миколайович Роздобудько.
   Загін діяв до з'єднання з частинами Радянської Армії на території Знам'янського, Єлисаветградського, Новогеоргіївського,     Новопразького, Чигиринського та Олександрійського районів.
   Партизанський загін, який налічував 1236 чоловік, переріс у з'єднання. На озброєнні партизанів було 1086 гвинтівок, 120 автоматів, 5 гармат, 43 кулеметів, 5 протитанкових рушниць, 289 пістолетів. До з'єднання входило ще 20 підпільних груп, які були організовані підпільними партійними працівниками в Олександрівці, Косівці, Захарівці, Звенигородці, Аудиторці, Іванівці, Юхимівці, Довжанці, Павлиші, Заломах, Новій Празі та ін.
   Підпільні групи під керівництвом командування з'єднання провадили велику роботу по мобілізації населення на боротьбу з окупантами, чинили диверсії та готували людей для поповнення з'єднання. З'єднання партизанських загонів І.Д.Діброви було грозою для німецьких окупантів.
   У листопаді 1943 року командир партизанського з'єднання І.Д.Діброва і командування рейдової 31-ї танкової бригади радянських військ розробили спільний план визволення Дмитрівки - важливого пункту німецької оборони на підступах до Знам'янки. Атака мала розпочатись о 9-й годині ранку 1-го грудня одночасно з наступом 53-ї механізованої стрілецької бригади. Гітлерівці, зосередивши на східній околиці села значні сили (14 танків, 8 самохідних гармат, міномети і піхоту), розпочали наступ на сусіднє с. Плоске, кількома днями раніше визволене народними месниками.
   Кінна партизанська розвідка донесла, що в напрямку Дмитрівського лісництва рухається великий фашистський обоз з автомашин, підвід, піхоти. Загін партизанів перекрив шлях до Плоского лісу. Скориставшись тим, що ворог не чекав удару з заходу, партизани під прикриттям чотирьох танків вибили фашистів із села і примусили їх відступити до Шамівки. Патріоти витримали шість контратак, супроводжувальних шквальним вогнем артилерії, танковими та авіаційними ударами. До пізнього вечова тривала ця бойова операція, в результаті якої гітлерівці втратили понад сто автомашин, три гармати, міномети, більше трьохсот коней. Було вбито чотириста фашистів і взято в полон шістдесят п'ять гітлерівців. Танкісти разом з народними месниками штурмували Дмитрівку аж до вступу в село сто десятої гвардійської стрілецької бригади.
   Хоробро билися партизани І.Д.Діброви за станцію Знам'янка у грудні 1943 року. В атаках Діброва був поруч з партизанами і бійцями танкової бригади, які прорвалися в тил ворога і з'єдналися з народними месниками. Поранений, він не залишав командного пункту, доки не були відкинуті залишки німецької дивізії від станції і міста.
   9 грудня 1943 року над Знам'янкою майорів червоний прапор перемоги. Місто святкувало своє визволення. Наказом Верховного Головнокомандувача від 10 грудня 1943 року 17 військовим з'єднанням і частинам, які звільняли місто і села району, присвоєно найменування „Знам'янських". 10 грудня о 19-й годині Москва салютувала воїнам, які визволили Знам'янку і Знам'янський район, двадцятьма залпами із 124 гармат.
   Розгром німецьких гарнізонів, штабів, поліцейських дільниць у Єлисаветградському, Новопразькому, Знам'янському, Новогеогріївському, Олександрійському та інших районах, розбирання залізничних колій біля Знам'янки, пуск ворожих ешелонів під укіс, визволення населених пунктів від фашистських загарбників - такі бойові сторінки історії цього партизанського з'єднання. З червня по грудень 1943 року партизанами було підірвано 16 залізничних ешелонів, знищено майже 3 тис. німецьких солдат і офіцерів, звільнено від окупантів 14 населених пунктів області.
   Після визволення Кіровоградщини за завданням Українського штабу партизанського руху Діброва зі своїм загоном був перекинутий у Словаччину для допомоги словацьким партизанам. Ім'я Діброви стало грозою для окупантів. Партизани і словацьке населення любовно називали його „батьком". Фашистське командування обіцяло 10 тисяч марок за голову Діброви.
   Загинув славний партизанський командир 11 жовтня 1944 року під час бею в районі Старої Тури. На місці загибелі героя установлено пам'ятник. Президент Чехословаччини нагородив І.Д.Діброву найвищою нагородою - орденом „Воїнський хрест". Нашому земляку посмертно присвоєно звання генерала Чехословацької народної армії.
   У Братиславі іменем І.Д.Діброви названа площа. Робітники текстильної фабрики присвоїли його ім'я Будинку культури. Є вулиця Діброви і в м. Нове Място. В іншому словацькому місті - Рог -встановлено пам'ятник герою з художнім барельєфом і мармуровою таблицею, що містить його ім'я.
   В 1945 році прах героя перевезено на батьківщину, в Олександрію. На могилі встановлений пам'ятник. З метою увічнення пам'яті нашого земляка в Олександрії вулицю Перекопську перейменовано на вулицю Діброви. На будинку, де жив І.Д.Діброва, встановлено меморіальну дошку. Уславлений герой - почесний громадянин Олександрії.
   За бойові подвиги І.Д.Діброва нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаллю „Партизану Вітчизняної війни" 1ст.
   Ціною величезних жертв, понівечених доль дісталася перемога нашому народові. Задля неї воїни, підпільники, партизани, трудівники тилу пройшли тяжкий шлях випробувань, подолавши усі труднощі воєнного лихоліття. Ми низько схиляємо голови перед їхньою стійкістю, мужністю, вірою в перемогу. Серед цих героїв і наш земляк - Ілля Данилович Діброва.

 

В.ДАЦЬКА,
співробітник науково-освітнього відділу обласного краєзнавчого музею

 

 

"Кіровоградська правда", 12.09.2006