Статті

   Виповнилося 166 років від дня народження фундатора українського професіонального театру, видатного актора і режисера, класика української драматургії Марка Кропивницького.
   Початок сходження митця на мистецький олімп тісно пов'язаний з рідною Єлисаветградщиною - Кіровоградщиною.   В юнацькі роки, працюючи дрібним канцеляристом у Бобринці, Марко захопився аматорськими виставами. Разом з молодшим товаришем І.Тобілевичем отримував перші аплодисменти, граючи у п'єсах українських і російських авторів. Згодом очолив аматорський, рух на Бобринеччині.
   Уже працюючи на професійній сцені, Кропивницький не поривав зв'язків з рідним краєм, брав участь у роботі Єлисаветградського театрального гуртка під керівництвом І.Тобілевича (Карпенка-Карого).
   Маючи більш ніж 20-літній стаж роботи на аматорській та професійній сцені, М.Кропивницький здійснює свою заповітну мрію. У 1882 році в Єлисаветграді він організовує і очолює українську професійну трупу. З її виступів на сцені міського театру розпочалася нова доба в історії національного професіонального театру.
   У колективі під керівництвом Кропивницького засяяли зірки Марії Заньковецької, сестри і братів Тобілевичів, Л.Манька, О.Вірної та інших видатних митців. Новостворена трупа не мала собі рівних в Україні, а згодом стала творчим орієнтиром для тогочасних театрів.
   Національний театр швидко розвивався всупереч безглуздим заборонам і цькуванню всього українського.
   Стоячи аплодували мистецтву корифеїв не тільки земляки-українці, а й глядачі Москви, Петербурга, Кишинева, Мінська, Варшави, Владикавказу, Тифлісу і ще десятків міст і містечок неосяжної імперії, де гастролював театр Кропивницького.
   У трьох своїх професійних колективах, що існували в різний час наприкінці XIX ст., та у театрах своїх учнів Марко Лукич зіграв декілька сот ролей, здійснив десятки блискучих постановок своїх п'єс та творів друзів-однодумців, виховав понад 100 акторів та 20 режисерів.
   Найактивнішу частину свого життя - понад 20 років - Марко Лукич разом із сім'єю мешкав у Єлисаветградському будинку на розі вулиць Клинцівської та Болотяної (нині Кропивницького і Пролетарської). Дім був власністю Марфи і Петра Зайковських, родичів дружини корифея - Олександри.
   Старі стіни згадуваного будинку пам'ятають найяскравіші події в житті митця. Народження першої дитини - доньки Марії, творчі злети драматурга, поязу його п'єс "Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "Глитай, або ж Павук", "По ревізії", "Дві сім'ї", події, пов'язані зі створенням двох професійних труп, першу незабутню зустріч з майбутньою прем'єршею театру Марією За'кьковецьксю. У жовтні 1962 року розпочалось нове життя старого будинку. До 100-річчя театру корифеїв, заснованого М.Кропивницьким, тут було створено меморіальний музей митця.
   До відкриття музею доклали зусиль багато небайдужих земляків. У їх числі - письменник М.Смоленчук, завідувач заповідником "Хутір Надія", онук І.Карпенка-Карого А.Тобілевич; журналіст, згодом завідувач музею В.Ярош. Ще всередині 60-х років XX століття М.Смоленчук, досліджуючи історію будинку Зайковських, розшукав старожилів, які пам'ятали його власницю Марфу Петрівну. Вони згадували її добрий характер, розповідали про побут родини, приїзди акторів, іх спомини підказали місце розташування альтанки, відтворення веранди - улюблених місць відпочинку колишніх власників.
   У 1908 році, після смерті Марфи Зайковської, будинок успадкувала її онука, донька Кропивницького - Марія Марківна. Незабаром будинок придбав підприємець Хаджі-Стоянов, який розгорнув на садибі виробництво овочевих консервів. У 1935 році частину будинку відкупив С.Сорокін. У 1980-х роках його син Г.Сорокін часто бував у музеї, допомагав у поверненні до життя старовинних меблів.
   На жаль, під час капітального ремонту будинку були втрачені старі дерева на садибі, їхнє місце зайняли красуні ялинки, липи та берези. У їх тиші стоїть пам'ятник Марку Кропивницькому. Це одна з останніх робіт видатного скульптора, заслуженого діяча мистецтв УРСР Івана Гончара.
   Бронзове погруддя було виготовлене у київських майстернях до 150-річчя від дня народження фундатора українського театру. Проте спорудження пам'ятника затягнулося. У 2003 році його встановили завдяки спонсорській підтримці підприємців міста й області.
   На відкриття пам'ятника приїздив онук корифея І.О.Кропивницький - син співачки Ольги Кропивницької та видатного композитора Олексія Рябова (автора "Весілля в Малинівці"), Ігор Олексійович працював фотокореспондентом, став відомим фотохудожником. У меморіальному музеї М.Кропивницького представлені його фотороботи. Свого часу саме від Ігоря Кропивницького надійшли до музею меморіальні речі Кропивницьких - меблевий гарнітур кінця XIX ст., старовинний годинник, грамофон.
   У музеї Кропивницького завжди з особливим нетерпінням чекають травневих днів. У день народження корифея тут завжди по-святковому гамірно і багатолюдно. Цього разу на свято завітали актори обласного академічного театру ім. М.Кропивницького: народний артист України І.Кравцов, заслужений артист України В.Миронович, заслужений артист України А.Литвиненко та артистка В.Литвиненко. Вони розповідали про сучасне життя театру, а також показали глядачам, учасникам свята, уривки з вистав класичного репертуару.

 

Ніна ЧЕРНЯК,
екскурсовод музею М.Кропивницького

 

 

"Вечірня газета", 9.06.2006