Статті

  Співочою називають нашу рідну землю. Солов'ї України не раз підкорювали сцени усього світу. Ім'я Соломії Крушельницькоі належить до когорти видатних митців, що представляли Україну і пропагували національне мистецтво.
   Таланту славетної оперної співачки стоячи аплодували театральні зали Львова і Петербурга, Варшави і Відня, Буенос-Айреса і Нью-Йорка. Рідною для неї стала Італія, де Крушельницька навчалась співу, де багато років жила і співпрацювала з найвидатнішими музикантами кінця XIX -початку XX ст. - Пучіні, Тосканіні та ін.    Проте серце артистки належало Україні. Виступаючи на сценах різних країн, С.Крушельницька завжди виконувала у концертах українську народну пісню, що зігрівала її на чужині.
   Великий вплив на особистість С.Крушельницької мали передові культурні діячі Західної України - М.Павлик та І.Франко, багаторічна дружба поєднувала її з В.Стефаником. Закономірним було повернення співачки на Батьківщину на схилі літ, туди, де ставала на крило, де починала свою прекрасну пісню.
   А розпочався життєвий шлях артистки 23 вересня 1872 р. у с. Білявинцях на Тернопільщині. Соломія була четвертою (з восьми) дітей небагатого сільського священика Амвросія Крушельницького і його дружини Теодори.
   Дід Соломії по материнській лінії - відомий галицький поет Григорій Савчинський, чиї вірші друкувались у шкільних підручниках.
   Батьки співачки були культурними, інтелігентними людьми, які передали доньці все найкраще, що мали самі. Соломія успадкувала від мами залізну волю, наполегливість, вміння долати прикрощі і незгоди, велику працездатність. Батько - перший учитель, прищепив їй добрий літературний смак, вміння спілкуватися тощо.
   У шість років Соломія вперше сіла за фортепіано. Завжди пам'ятала себе за піснею. Співала скрізь: за роботою, у вільні хвилини.
   В оселі Крушельницьких часто проходили домашні концерти. Десятирічна Соломія разом з дітлахами і дорослими стала учасницею домашньої вистави "Наталка Полтавка", де мала головну роль. При цьому вона так захопилась, що виконувала багато пісень не за роллю, не даючи співати сестрам і надовго затягнувши дійство. Свідком цієї пам'ятної вистави був І.Франко, що дружив з К.Бондрівським, нареченим, а потім чоловіком сестри - Осипи Крушельницької.
   Будучи підлітком, Соломія співала у хорі "Руської Бесіди" та польському хорі, а вдома разом з батьком диригувала сільським хором, популярним в окрузі.
   У 16 років Солошка стала чарівною, стрункою панночкою, вихованою й стриманою. У її зеленкуватих мрійливих очах відбивалася крига міцного характеру. 3. Гутковський, який приїхав познайомитись зі старшою сестрою, одразу ж закохався у молодшу, Соломію. Але красень-наречений був не вельми дотепним. Цирку надавав перевагу над оперою, не поділяв з Соломією її захоплення театром.
   Весілля не відбулося з рішення Соломії, що викликало осуд оточуючих. Згодом співачці не раз доводилося виступати проти умовностей та упередженості суспільства щодо людей мистецтва і самій будувати свою долю. Як і завжди, батько не засудив доньку, підтримав її мрію вчитися у консерваторії. Гроші позичив у банку під заставу житла.
   У 1891 р. С.Крушельницька стала студенткою консерваторії і була зарахована до класу професора В.Висоцького. Це було справжнім дивом. Адже через запізнення документів прізвища Крушельницької не було у списках абітурієнтів. Дівчина випадково заглянула до класу, де її прийняли за іншу особу, і на пропозицію заспівати продемонструвала все, чим володіла на той час.
   Педагог Соломії В.Висоцький, в минулому відомий оперний співак, вишукував обдаровану молодь, бувало, що вчив безплатно, мав серед учнів відомих співаків. Його метод полягав у прекрасній емісії, гармонійній музичній фразі, чіткій дикції, вмілому користуванні диханням. Соломія мала порозуміння з учителем, всеціло довіряла йому. Дуже багато працювала, відмовляючи собі у розвагах і спілкуванні з друзями. Крім п'яти годин у консерваторії, вона брала приватні лекції з загальношкільних предметів, вчилась декламації, займалась танцем. Студенткою успішно виступала в концертах з відомим тенором О.Мишугою. Колежанка Я.Королевич, що не дуже жалувала Соломію, визнавала, що Крушельницька мала сильний повний голос і була дуже музикальною.
   Незважаючи на зайнятість, Соломія потребувала дружнього спілкування. Від самотності її врятувало знайомство з адвокатом Т.Окуневським. Старший за неї, розумний чоловік цікавився її кар'єрою, був добрим співрозмовником. Він освідчився дівчині у коханні і запропонував шлюб. А отримавши відмову, просив не поривати дружніх стосунків.
   Назавжди в пам'яті Соломії закарбувався чи не єдиний їх спільний вечір. Він був щасливий у житті дівчині. Соломія перебувала у центрі уваги вишуканого товариства, насолоджувалась спілкуванням. Сповнена вражень від нових знайомств, заснула пізно. А наступного дня не змогла гідно проспівати на уроці. На це почула докір професора: "Справжній талант дуже ревнивий, він не терпить суперника".
   Соломія зробила вибір на користь навчання і закінчила консерваторію з медаллю. У дипломі з відзнакою було вказано на дзвінкий звук її меццо-сопрано, що пророкувало велике майбутнє.
   Львівський оперний театр запросив молоду співачку на сцену, де вона дебютувала в ролі Леонори в опері "Фаворитка" Доніцетті. Критики відзначили її видатний голос, свіжий, м'який, з прекрасною ліричною барвою, хвалили драматичну гру.
   Восени 1893 р., знову на позичені гроші, за підтримки батька, Соломія іде до Італії. Двадцятирічну дівчину в той час могла зламати тільки втрата голосу. Новий педагог Ф.Крепсі поставила перед Крушельницькою вимогу забути все, чого вона навчилась у попередніх педагогів. Як з чистого листа, старанна учениця вчилась диханню, невтомності й стійкості голосу, мистецтву філіровки тощо. Самостійно вивчала історію мистецтва і музики. Вечорами відвідувала Міланську оперу, відкриваючи для себе нових композиторів.
   З Італії С.Крушельницька уперше написала листа до М.Павлика, поборника жіночої рівності в Галичині, з проханням вислати їй "читальні". У особі Павлика Крушельницька здобула духовного вчителя, а згодом - безнадійно закоханого шанувальника.
   Перебування в Італії потребувало грошей, яких родина не мала, Щоб завершити навчання, Крушельницька звертається до Львівського сейму про допомогу і отримує відмову. Але доля допомагала своїй обраниці. В акторському середовищі Соломія познайомилась з багатою англійкою, яка спонсорувала її навчання і все життя цікавилась кар'єрою своєї улюблениці. Голос С.Крушельницької на той час, за її власним висловом, був "сильний, як бомба". Співачка готова була до роботи у Львівській опері. Але на батьківщині її чекало розчарування. Причепки заздрісників, докори професора Висоцького, цькування преси - співвітчизники не хотіли пробачити їй навчання за кордоном. Проте Ф.Крепсі навчила Соломію не тільки співу, вона передала їй і досвід закулісного життя. Негаразди тільки загартовували артистку, а ролі Гретхен ("Фауст" Гуно), Аіди ("Аіда" Верді), Гальки ("Галька" Монюшка), Селіки ("Африканка" Мейєрбера) допомогли здобути "свого" слухача.
   Все більше співачку вабила Італія, куди невдовзі вона переїздить. Саме там Крушельницька здійснила творчі задуми, виробила власну манеру виконання. Подальше життя артистки складалося з калейдоскопу днів, сповнених величезного навантаження, роботи на найвідоміших оперних сценах Кракова, Варшави, Парижа, Одеси, Петербурга, гастролей у Америці і Єгипті. А незрібняної краси лірико-драматичне сопрано діапазоном майже у три октави називають унікальним явищем у світовому оперному мистецтві. Всього у репертуарі співачки було шістдесят опер. Критики відзначають, що артистка живе на сцені повноцінним життям, що коли б перейшла до драми, могла б бути ідеальною Дездемоною та Джульєттою. Щось таємниче, свіже і небуденне у її таланті вабить глядачів.
   Приходить світове визнання. Під час прощального бенефісу у Буенос-Айресі на честь співачки випускають білих голубів як знак найвищої пошани. Композитор М.Лисенко дарує С.Крушельницькій три романси як данину її великому таланту.
   Разом з композитором Тосканіні С.Крушельницька повертає до життя оперу Пучіні "Батерфляй". Під час прем'єри з Р.Сторкіо в головній ролі оперу освистали. Композитору дорікали перевантаженістю епізодами, схожістю з "Богемою". Диригент Тосканіні бачив спасіння твору у Крушельницькій, яка мала виконати роль Батерфляй. Але Соломія вагалась. Вона - висока, сильна, вольова - ідеальна Брунгільда у "Валькірії" Вагнера. І раптом - маленький барвистий метелик, батерфляй, японська гейша, слабка і беззахисна. Але музика зачаровувала, і Крушєльницька ризикнула.
   Її поява у незвичному амплуа вразила меломанів, а голос заворожив. Партія Батерфляй стала однією з найбільш вишуканих у світовому оперному мистецтві.
   Разом з Тосканіні й Дж. Пучіні Крушельницька здобула чергову перемогу. Квіти, овації... А разом з цим непоправні втрати: смерть старшого брата і батька, Постійні турботи про молодших сестер і брата, що не шукали власної долі, а просто хотіли бути поряд, відволікали від роботи, їй же треба було заробляти гроші для родини, піклуватися громадським життям.
   А що ж в особистому житті? Відлюдництво, суворий режим, робота над новими партіями, Залицяння пихатих багатіїв, домагання нахабних джигунів залишають її байдужою. Та й важко було уявити екзотично красиву, розумну, вишукану Соломію господинею далекого американського ранчо або слухняною домогосподаркою.
   Не маючи порозуміння на батьківщині, Крушельницька вирішує купити дім в Італії в містечку Віареджо. Колишній мер Віареджо, адвокат Ч.Річчіоні - друг, помічник у справах став її чоловіком. Разом вони прожили двадцять сім років. Коли юність була вже далеко позаду, Соломія знайшла родинне щастя.
   З часом співачка починає відмовлятися від участі у прем'єрах, розуміючи, що вже не в змозі всеціло віддаватися найважливішому мистецтву. Іі останньою прем'єрою стала "Федра" Піцетті, що з успіхом пройшла у 1915 р. у театрі "Ла Скала". Надалі Крушельницька опановує пісенний репертуар і з 1923 р. починає концертну діяльність по всьому світу. Співачка знає сім іноземних мов, у її репертуарі класичні та народні італійські, німецькі, російські, французькі, українські пісні.
   У першій половині XX ст. будинок Віареджо рятує Соломію від світових катаклізмів. Тут бувають її друзі: Пучіні, Ел. Дузе, віолончеліст Морані, художник Л. Віані. На віллі знаходить тимчасовий спокій танцівниця А.Дункан.
   Але з приходом до влади фашистів співачка відчуває неспокій. У театрі в Пізі фашисти розбивають пам'ятну дошку, встановлену на честь її друга, партнера по сцені Т.Руффо, диригенту А.Тосканіні за відмову грати фашистський гімн ламають руки... Все частіше її думки линуть на Україну. Після смерті чоловіка артистка повертається до Львова, який через місяць став радянським...
   Роки брали своє. Немолода жінка мужньо перенесла хворобу - складний перелом стегна, який отримала перед війною під час прогулянки. Під час Великої Вітчизняної війни разом з душевнохворою сестрою дуже бідувала, вижила завдяки допомозі родичів і знайомих з рідного села.
   У 1946 р. С.Крушєльницька повертається до активного життя. Львівська державна консерваторія запрошує співачку на посаду професора. Студентам Соломія Амвросіївна віддавала все, чим володіла сама: знання, мистецькі секрети, вміння ніколи не залишатись самотньою. У 1947 р. 76-річна співачка дала свій останній концерт. Зал консерваторії зустрів її стоячи. Глядачі побачили сиву худорляву жінку в срібній сукні. Її голос вже втратив силу, але залишилась висока техніка виконання і любов до пісні. У тому залі не було критиків, а були лише захоплені шанувальники.
   Восени 1952 р. у віці 80-и років пішла з життя заслужений діяч мистецтв України С.А. Крушельницька.
   Свого часу італійська музикознавець Д.Бонфі-Малагуцці висловила думку про С.Крушельницьку: "Всі, хто мав щастя слухати її, можуть сказати, що одержали від неї найдорожчий подарунок".
   Соломія Крушєльницька була щасливою у своїй роботі і робила щасливими шанувальників оперного мистецтва.

 

 

Захоплена рідкісним мистецьким даром співачки Ніна Черняк,
екскурсовод меморіального музею М.Кропивницького

 

"Молодіжне перехрестя", 22.09.2005