Статті

pub054

  У Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї у залі "Кіровоградщина в огні" одна із експозицій знайомить відвідувачів з партизанським та підпільним рухом на Кіровоградщині. Завітайте до нашого музею. Вдивіться у пожовклі фотокартки, листи-трикутники, документи. І ви відчуєте гарячий подих сорокових. У роки війки на території Кіровоградської області діяло 19 партизанських загонів і 53 підпільно-диверсійні групи.    У жовтні 1941 року радянське інформбюро повідомляло: "Посилено громлять ворога партизани Кіровоградської області. Великий страх наводить на фашистів партизанський загін, яким керує товариш на прізвисько "Ворон"
   Партизанський загін імені Ворошилова був організований у червні 1942 року з місцевого населення та військовополонених, яких звільняли партизани з таборів. Діяв на території Єлисаветградківського, Великовисківського, Кіровоградського районів до з'єднання з частинами Радянської Армії у грудні 1943 року. Командиром загону був Семен Іванович Долженко , комісаром - Кіндрат Омелянович Ярко.
   У загін входило 6 підпільних фуп. Мужні месники здійснювали бойові та диверсійні операції в тилу ворога: порушували телефонно-телеграфний зв'язок, пускали під укіс ворожі ешелони з живою силою, псували залізничні колії, підривали мости, нищили комендантські та поліцейські установи.
   Ось рядки з хроніки бойових дій партизанського загону імені Ворошилова за 1943 р.:
   2 вересня. - Партизани спалили Кутовський лісопильний завод.
   6 вересня. - Партизани знищили 3 автомашини і 2 літаки, що були на машинах у розібраному стані на ділянці Кіровоград-Івангород.
   5 жовтня. - Партизани напали на комендатуру с. Бовтишка Олександрівського району; вбито коменданта і спалено будинок.
   7 жовтня. - Партизани напали на комендатуру, с. Мотронівка; вбито коменданта, трьох поліцаїв і захоплені документи.
   За цими скупими рядками хроніки бойових дій партизанів - нелегке життя мужніх людей, яких на кожному кроці підстерігали небезпека, поранення, смерть.
   Семен Долженко партизанив ще в роки громадянської війни. У своїй автобіографії згадує про ці неспокійні, буремні роки: "В листопаді 1918 року мене підпільна організація рекомендувала начальником волосної самооборони - міліції, де я працював по червень 1919 року. Восени 1919 року. коли в наш район вступили денікінці, нашу сім'ю і мене переслідували, батьків жорстоко катували... У грудні 1919 року старший брат Панас організував у селі Федвар партизанський загін для боротьби з денікінцями, в якому я теж брав участь". Тож величезний досвід боротьби з ворогом знадобився у роки Великої Вітчизняної війни. Принциповості, відповідальності, витримки, організованості вимагав командир від партизанів. Партизани поважали і любили свого "батька" Долженка: його мужність, військова майстерність служили прикладом для народних месників.
   У загоні була вся його родина: дружина, два сини і навіть п'ятирічна донька Валя. Великий подвиг дістається великою кров'ю. Його сини загинули на фронті. Старший - під Берліном, а два молодших - при звільненні Кіровоградщини.
   Донька уславленого командира - Валентина Семенівна Долженко - частий гість нашого музею. Діти з цікавістю слухають її розповіді, кожен у серці відчуває щемну гіркоту. Разом зі смутком за загиблими піднімається в серці гордість за тих, хто вистояв. Честь їм і шана. Серед цих героїв - наш земляк Семен Іванович Долженко. Вірю, що одна з вулиць нашого міста буде названа іменем Долженка.

 

 

Валентина ДАЦЬКА,
співробітник науково-освітнього відділу обласного краєзнавчого музею

 

"Вечірня газета", 8.09.2005