Статті

pub053

   26 серпня 2005 року виповнюється 80 років з дня народження нашого земляка Петра Юхимовича Тодоровського - відомого кінооператора, кінорежисера, народного артиста Російської Федерації.
   Народився майбутній кіномитець на Кіровоградщині, у місті Бобринці. У 1954 році закінчив ВДІК (операторський факультет). У 50-70-і роки працював на Одеській кіностудії спочатку кінооператором, а згодом кінорежисером.

   З тих пір він Одесу ніколи не забуває. Адже Одеса - повернення в молодість, Одеса - щасливі дні кохання. Тут йому завжди легко працювалось, творча наснага ніколи не залишала його в цьому місті. Знайомство з одеситкою Міррою переросло у велике кохання. У цьому місті у них народився син Валерій.
   Нещодавно в Одесі пройшов Тиждень російського кіно. Відкрився він новим фільмом Петра Тодоровського "Життя повне утіх". Прем'єра пройшла з аншлагом. Фільм знайомить глядачів з не дуже щасливою долею трьох жінок, котрі проживають у комунальній квартирі.
   - Мені захотілося опинитися тільки в такій атмосфері. Чи то це час путчу 90-х, чи то щось подібне. Адже і зараз ми живемо під страшним пресом, коли безкарно вбивають людей - де і як хочуть! Фільм задуманий як трагікомедія, своєрідні "Дні Турбіних", - згадує Петро Юхимович.
   Кажуть, одна ластівка не робить весни. У 1956 році з'явився фільм "Весна на Зарічній вулиці". Весна присутня не тільки в його назві. Фільм знаменував собою оновлення кінематографа, творчу роботу молодих, які прийшли в кіномистецтво зі своїм, особистим сприйняттям життя. Історія кохання простого робітника Саші Савченка до молодої вчительки Тетяни Сергіївни вразила глядачів новизною та свіжістю трактовки теми. У фільмі ми бачимо реальний побут квартир, реальне життя вулиць, реальний заводський цех. У цьому - головна риса зримої атмосфери фільму. І цю рису підкреслює талановита і точна робота операторів Р.Василевського і П.Тодоровського.
   Серед операторських робіт нашого земляка - фільми "Два Федори" (1958), "Спрага" (1960), "Ніколи" (1962).
   У режисуру Тодоровський прийшов не тому, що мріяв сам створити фільм. У середині 60-х цікавих режисерів на Одеській кіностудії (так вважає Петро Юхимович) не було, а створювати фільми тільки заради грошей не хотілося. Його перший самостійний фільм "Вірність" (1965) проникнути глибоким ліризмом і тонким гумором. До речі, сценарій цього фільму написаний Булатом Окуджавою. Фільм удостоєний премії міжнародного кінофестивалю у Венеції, премії Всесоюзного кіносрестивалю у 1966 р.
   Для Тодоровського характерні соціальна і психологічна точність у змалюванні життєвих конфліктів, вміння побачити поетичне у повсякденному. Кіномитець зняв фільми, які користувалися великою глядацькою симпатією і любов'ю: "Фокусник" (1967), "Міський романс" (1971), "Остання жертва" (по О.Островському, 1976), "В день свята" (1979), "Кохана жінка механіка Гаврилова" (1982), "По головній вулиці - з оркестром", "Інтердівчина" "Анкор, іще анкор" та інші.
   Фільми Тодоровського часто-густо автобіографічні. Адже в кожен із них він вкладає свій життєвий досвід, пропускає через себе. Музику до своїх кінофільмів практично пише сам, хоча композитором себе не вважає. Причому пише музику одночасно з її сценарієм. Петро Юхимович згадує: "Пам'ятаю, писав "Військово-польовий роман" і... заглохло. Два місяці не писалось. Але одного разу ось так, сидячи, придумав стилізацію до воєнної мелодії - "Ріо-Ріта". Потім на знімальному майданчику з'явилася друга пісня, яка стала у фільмі неначе другою дійовою особою, сильним додатковим фактором. Це відіграло головну роль. Виник образ Проскуріна".
   Згадаймо дивовижні, трепетні мелодії .Тодоровського до фільмів "По головній вулиці з оркестром", "Анкор, іще анкор".
   Одного разу, прочитавши сценарій під назвою "Повія", Тодоровський захотів спробувати себе в незвичайному та жорстокому матеріалі. Пізніше зізнався: "Через два місяці зрозумів, що про повій нічого не знаю. Тільки професійна гордість не дозволила мені кинути роботу над картиною". Фільм "Інтердівчина" у свій час приніс величезну суму - 20 млн. доларів. Режисер фільму наш земляк Петро Юхимович Тодоровський був удостоєний "Ніки", "Сузір'я" та спеціального призу Міжнародного фестивалю в Токіо.
   В одному з інтерв'ю Тодоровський поділився своїми творчими планами: "Є у мене одна історія, яку мрію зняти все життя, про голубів, які живуть в Одеському оперному театрі. Дуже хороша історія..."
   П.Ю.Тодоровському - 80. Він належить до когорти чесних і працьовитих сподвижників. 80 - довгий і тернистий шлях. Але щасливий той, хто його пройшов.

 

 

Валентина ДАЦЬКА,
співробітник науково-освітнього відділу обласного краєзнавчого музею

 

"Кіровоградська правда", 23.08.2005