Новини
IMG 1737
 
15  лютого 2020 року в історико – архітектурному заповіднику родини Раєвських, філії Кіровоградського обласного краєзнавчого музею пройшов  захід циклу «Звичаї і обряди українського народу», приурочений досвята Стрітення  Господнього, Дня  вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Історія святкування Стрітення сягає III і IV століть — саме тоді згадки про нього вперше зустрічаються у творах християнських святих. Християни східного обряду 15 лютого  відзначають Стрітення Господнє, або Принесення до Храму - велике  двунадесяте церковне свято, що символізує  зустріч старця Симеона і пророчиці Анни з немовлям Ісусом. У цей день у Свято – Хрестовоздвиженському  храмі відбулась Божественна літургія на честь свята. Після богослужіння згідно православним канонам відбулось освячення води та свічок. Посвячені на Стрітення свічки звалися «громичними», адже їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти себе та  свої  домівки від грому.
Цього ж дня в Україні відзначали 31-шу річницю виведення радянських військ з території Афганістану. Пережита афганська війна – невід’ємна частина нашого минулого.  Про неї потрібно розповісти нинішньому поколінню, про загиблих і тих, що залишилися живими. Не забувають  про цей гіркий урок  історії  в селі Розумівка, адже  свій інтернаціональний обов’язок з честю виконали і наші земляки. На  захід  були запрошенні мешканці села,  голова сільської ради Христенко М.В. У народному музеї історії села Розумівки гості  переглянули невеличку експозицію  про  війну в  Афганістані  та односельчан, які брали  участь у бойових діях. Науковий співробітник  заповідника  родини Раєвських  Вадим  Куценко розповів  про Афганську війну  та зачитав список  односельчан, які проходили  військову службу в Афганістані (1979 – 1989 років) та як  склалось їх життя  після  війни.
Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, серед них і Василь Зеленько. 26 лютого 1985 року Вася написав листа рідним. Коротко розповів, як служиться, привітав маму і сестричку з наступаючим Восьмим березня. «Вибачте, листівки не знайшов, тому поздоровлю малюнком», - повідомляв він і додав на аркуші власноруч намальовані квіти. Цей лист з далекого Афганістану був ще у дорозі, а випередила його похоронка з болючими і гіркими словами: «Ваш син – Зеленько Василь, виконуючи інтернаціональний обов'язок, загинув смертю хоробрих 2 березня 1985 року.  На сільському кладовищі всі присутні   поклали живі квіти до пам’ятника Василю Зеленьку, який загинув виконуючи інтернаціональний обов’язок  та вшанували пам’ять хвилиною мовчання...

 

110841

 

IMG 0091