Статті

  1 січня виповнилося 110 років відомому радянському фізіологу та еволюціоністу, академіку ВАСГНІЛ, нашому землякові - Борису Завадовському.

   Борис Михайлович народився в місті Єлисаветграді у 1895 році. Закінчив чоловічу класичну гімназію (1913 р.), а згодом - Московський університет (1919 р.)

   З дитячих років Борис Завадовський страждав короткозорістю і дальтонізмом, завжди носив окуляри. Це дало привід гімназистам обізвати його "професором", і, як потім виявилося, вони в цьому не помилилися. Ще в дитинстві він захопився збиранням колекцій, потім почав читати книги з біології, в т. ч. Дарвіна, Тимірязєва.
   Після закінчення Московського університету восени 1919 року в складі наукової; експедиції він виїжджає до Асканії-Нової. Тут проводить багато експериментів, вивчаючи, зокрема, дію гормонів щитовидної залози. Потім на основі цих дослідів робить доповідь на XIII Міжнародному з'їзді фізіологів у США.
   З 1920 року він - професор біології Комуністичного університету імені Я. М. Свердлова. У цьому вищому навчальному закладі вчений працював десять років. У своїй брошурі "Ендокринологія на службі птахівництва", інших виданнях Борис Михайлович розповідає про експерименти, завдяки яким вдалося збільшити продуктивність сільськогосподарських тварин.
   Одночасно з викладацькою і дослідницькою роботою Б. М. Завадовський активно займався пропагандою досягнень біологічної науки. У зв'язку з цим варто сказати, що він заснував Біологічний музей імені К. А. Тимірязєва у Москві, тривалий час працював директором цього закладу.
   У 1935 році Б. М. Завадовський став дійсним членом Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В. І. Леніна (ВАСГНІЛ).
   Борис Завадовський - автор понад 150 науково-експериментальних робіт і науково-популярних книг у галузі фізіології та природознавства, розвитку музейної справи. Ці книги принесли Борису Михайловичу світове визнання.
У 1948 році розгорнулась остання стадія драматичної боротьби на фронті радянської біології. Генетична наука досягла значних успіхів. Та в справу втрутилися могутні інстанції, чий вплив був нездоланний. Ті інстанції, котрі свого часу оголосили кібернетику буржуазною "псевдонаукою", одностайно приєдналися до вчення Т. Д. Лисенка. Як відомо, академік Т. Д. Лисенко і його прихильники, демагогічними обіцянками завоювавши підтримку керівництва партії і держави, робили все можливе, щоб дискредитувати генетику. Після горезвісної 1948 року сесії ВАСГНІЛ (до речі, її рішення згодом сама ж академія скасувала) генетика у нашій країні на довгих шістнадцять років припинила своє існування як наука.
   На сесії Борис Завадовський безстрашно вступив у полеміку з Лисенком. Псевдовчені, прибічники Лисенка, неодноразово його перебивали, нервували Завадовського, та він виголосив свою промову до кінця.
   Т. Д. Лисенко і його обмежені галасливі прихильники зрозуміли, що академік Борис Завадовський ніколи не буде на їхньому боці, і розгорнули проти нього шалену кампанію: позбавили кафедри у вузі, зняли з посади директора Тимірязєвського музею, припинили друкувати його книжки.
   Під впливом переживань у Бориса Завадовського загострився діабет, який призвів до смерті на п'ятдесят шостому році життя.
   Кіровоградщина може пишатися своїм земляком - людиною мужньою, сміливою, який не схилив голови, дух якого не зламали тяжкі випробування долі.

 

 

 

Лідія МИХАЙЛЮКОВА,
співробітник обласного краєзнавчого музею

 

"Народне слово", 13.01.2005