Статті

pub066

   На рубежі XIX--XX століть на протилежному від Ковалівки березі Інгулу було розбито громадський сад "Альгамбра" і приватний сад Лайєра.    Вхід до них, як і до більшості інших садів, був платним. У них знаходилися шаховий клуб, водна станція, естрада. Після революції ці сади були об'єднані в єдиний Сад-Марат. У ньому проводилися народні гуляння, маївки. Тут були три озера-ставки, тому і балка називалась Озерною. Після війни район розміщення Саду-Марату почав інтенсивно забудовуватись, і чудовий парк з озерами, що тягнувся від Інгулу аж до району сучасної обласної лікарні, був знищений.
   Ще до першої світової війни в центрі ельвортівської робітничої слобідки - Новомиколаївки - було розбито парк. Його межі і розбивка алей збереглися до нашого часу. Вхід у ряд найкращих парків був платним не лише до революції, а й після неї, аж до початку п'ятдесятих років.
   У 1835-1836 роках за наказом колишнього корпусного командира і начальника військових поселень краю графа Остен-Сакена був розбитий Лікарський сад, який знаходився при міській лікарні, у фортеці Св.Єлисавети. Розведенням саду займався колишній голова думи полковник Д.І.Поппе. Спочатку Лікарський сад головним чином слугував для прогулянок хворих, які знаходилися на лікуванні в міській лікарні, а потім сад почали відвідувати жителі ближніх передмість - Пермського і Биково.
   Богодільний сад або колишній шовковичний знаходився за передмістям Кущівки. Цей сад належав купцю Олексію Володимирову. Назву "шовковичний" сад мав тому, що в 1849 році за розпорядженням військового начальства, у віданні якого в той час перебував Єлисаветград, до міста була приєднана частина вільної міської землі і на ній були посаджені шовковичні дерева. В саду були побудовані дерев'яні казарми для шовківництва. Виготовлення шовку почалося з 1851 року. Отриманий шовк відправлявся до Санкт-Петербурга. Богодільний сад належав міській християнській богадільні, у ньому вирощувалася велика кількість фруктових дерев та овочів.
   На Перспективній вулиці (площа ім.Кірова) знаходився міський бульвар, який був збудований на місці, подарованому 1-го вересня 1839 року нашому місту сенатором Фундуклеєм. Бульвар дістався йому від батька комерсанта, радника Івана Юрійовича Фундуклея. Раніше все це місце було забудоване кам'яними будівлями з великими підвалами, які згоріли під час пожежі 16 червня 1834 року.
   Завдяки центральному місцезнаходженню, міський бульвар слугував для літніх прогулянок жителів м.Єлисаветграда. На ньому в одному із павільйонів влітку проводились Єлисаветградські загальні збори, а в іншому павільйоні розміщувався буфет для відвідувачів. З проведенням міського водопроводу на бульварі був створений фонтан, розведені квітники і здійснювався щоденний полив.
   На березі Інгулу з одного боку, і Великої Пермської вулиці з іншого, розташувався Османський бульвар. Закладений був у 1849 році, коли місто Єлисаветград знаходилось під військовим відомством. Сад був вирощений за розпорядженням графа Остен-Сакена і називався на честь полковника Османа, який займався вирощуванням дерев і був завідувачем саду.
   На початку 1860-х років дерева на бульварі були повністю вирубані разом із прилеглим до нього гаєм, їх вирубали внаслідок того, що начебто зелені насадження під час весняної повені Інгулу заважали вільному проходженню води і льоду. На місці Османського бульвару проводилося будівництво машинного відділу, майстерень і контори для міської залізниці.
   У 1879 році при будівництві чоловічої прогімназії в Єлисаветграді був розведений "Гімназійний сквер". Остаточно сквер був закладений у 1887 році. Як розведення гімназійного скверу, так і нагляд за ним належали адміністрації гімназії.
   Ковалівський або Двірцевий бульвар і парк при ньому були розведені на Ковалівці в 50-х роках XIX ст. за розпорядженням військового керівництва.
   Ковалівський бульвар і парк в числі інших міських садів і бульварів у 1861 році були також передані у відомство міського управління. У 1879 році в парку був побудований інженерним відомством тир для навчання юнкерів Єлисаветградського юнкерського кавалерійського училища. Був встановлений циклодром для спілки велосипедистів, влітку у парку проводилися військові збори.
   Сьогодні невеликий і затишний парк "Ковалівський" знаходиться у центральній частині Кіровограда на площі. 8,3 га в межах житлового масиву Ковалівки. Він є місцем відпочинку жителів міста. Тут працюють різноманітні атракціони, влаштовуються розважальні заходи тощо.
   Парк має форму чотирикутника і радіальне розгалуження алей. На його території знаходяться пам'ятки історії і обласна філармонія.
   У парковому ансамблі використані різні види хвойних та декоративних листяних порід - туя, ялина європейська, клен сріблястий, тополя канадська, софора японська, а також місцеві породи дерев.
   До складу насаджень парку "Ковалівський" входить 27 видів деревних і чагарникових порід, серед яких найбільшу питому вагу мають акація біла, клен ясенелистий, берест, тополя чорна.
   У помітно більшій кількості тут зростають клен гостролистий, клен польовий, каштан кінський, гледичія триколючкова, айлант високий, а в одиничних екземплярах - сосна звичайна, ялина колюча, біота східна, катальпа чудова та деякі інші породи.
   З чагарників парку слід виділити спірею середню, бирючину звичайну, самшит вічнозелений, троянду гібридну, ялівець козацький та інші.
   Санітарний стан насадження задовільний. У парку регулярно проводяться заходи з догляду за деревостаном, газонами, клумбами, що дозволяє використовувати його за призначенням.
   Рішенням Кіровоградського облвиконкому № 213 від 06.06.1972 р. парк "Ковалівський" отримав статус пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення.
   Перед Великою Вітчизняною війною у місті було три парки, в яких були створені всі умови для відпочинку людей - це парк імені Леніна, Новомиколаївський (або Червонозорівський) і Міський сад. Стан і благоустрій цих парків були хорошими. Вони мали велику кількість павільйонів і атракціонів.
   Потрібно також зазначити, що ще перед революцією у міський сад було прокладено трамвайну лінію, але під час війни трамвайне господарство було фашистами повністю демонтоване і вивезене до Німеччини, а трамвайне депо та електростанцію при відступі висаджено в повітря, вагони спалено.
   Під час відбудови міста після війни велика увага приділялася зеленому господарству. В листі трудящих Кіровограда до особового складу 297 Слов'янсько-Кіровоградської дивізії про відбудову міста від 20 серпня 1944 року відзначилось і таке: "...в парках, в скверах і на вулицях посаджено понад 20000 дерев".
   Найбільший повоєнний розквіт, наших парків припадає на кінець п'ятдесятих - початок шістдесятих років. Саме в цей період інтенсивно проводилося масове насадження сосняків навколо міста, а парки утримувались у належному стані.

 

 

В.СЛЮСАРЕНКО-ФОРМАНЧУК,
завідуюча відділом природи обласного
краєзнавчого музею

 

"Кіровоградська правда", 11.09.2004