Статті

pub064

   Наприкінці серпня виповнилося 100 років з дня народження видатного вченого, кандидата біологічних наук, нашого земляка Анатолія Софроновича Коверги. Народився він у селі Тернівці Новоархангельського району. Там пройшли його дитячі та юнацькі роки. В 1920 році пішов добровольцем у Червону Армію. Після тяжкого поранення в 1921 році повернувся в рідне село. Працював у комсомолі, сільській раді. В 1927 році він отримав направлення на робітфак при інституті народної освіти в м. Луганську, після закінчення якого у 1930 році вступив до Ленінградського університету й по закінченні його був залишений в аспірантурі при кафедрі фізіології та біохімії рослин.
   Ленінградський університет у 30-х роках був прекрасною кузнею кадрів. Майбутні біологи слухали лекції відомих вчених, проходили практику в найкращих "зелених музеях" країни.
   Якось Анатолію Коверзі запропонували поїхати в Нікітський державний ботанічний сад, відвідати який він давно мріяв. Цей сад за кількістю та різноманіттям зібраних рослин - чи не найкращий у Європі. Коверга вивчав фізіологічні й біологічні процеси достигання плодів.
   Накопичені в саду дані стали основою дисертації, яку Анатолій Коверга захистив у 1939 році. Молодий вчений розкрив таємниці механізму саморозкладу персиків, абрикосів, черешень і слив. Було зроблено ряд важливих висновків щодо режимів зберігання цих плодів та поліпшення їх перевезень у північні райони. Праця зацікавила садівників і працівників торгівлі. Всесоюзна академія сільськогосподарських наук рекомендувала кандидата біологічних наук доцента Ленінградського університету А. С. Ковергу на посаду директора Нікітського ботанічного саду.
   А потім... війна. Анатолій Софронович у лабораторіях зібрав залишки хімікалій, і разом з ялтинськими школярами виготовляв запальники для пляшок з горючими рідинами.
   Одного разу його викликали в Москву. Науковці отримали завдання знайти замінник імпортному медичному препарату - лобеліну. Його потребував фронт. Анатолій Софронович пригадав, що зустрічав складову лобеліну в насінні субтропічної рослини з поетичною назвою "золотий дощ". У саду зібрали 1314 кілограмів зерна цього декоративного чагарнику - понад сім мільйонів доз. Директор саду сам супроводжував цінний вантаж до столиці. Доставили його спеціальним літаком, що весь час ішов на бриючому польоті, уникаючи нападу фашистських літаків.
   Сумно виглядав сад після гітлерівської навали. Фашисти вивезли надзвичайно цінний для науки гербарій, який комплектувався 125 років.
   Тисячі кілометрів фронтових доріг з'їздив полковник А.С. Коверга, розшукуючи цю колекцію. Нарешті йому поталанило - в Сілезії було знайдено кинутий напризволяще гербарій кримської флори.
   Всі матеріали підсушили, відсортували і відправили на Батьківщину, Це - десятки тисяч гербарних аркушів, гордість саду та всієї України. Всі свої знання і сили віддав ініціативний директор на відновлення саду, поглиблення дослідницької діяльності, впровадження наукових досягнень у виробництво, розширення площі саду та збільшення видового складу його флори. Разом з ученими І. М. Рябовим, О. А. Ріхтером, К. Ф. Костіною і Н. К. Арендт він вивів 27 нових цінних сортів південних і субтропічних плодів, які нині культивуються на півдні України, в Молдові та на Кавказі. За цю наукову працю А. С. Коверга в 1952 році був удостоєний звання лауреата Державної премії СРСР.
   Більше 40 опублікованих наукових праць належить перу вченого. За успіхи в розвитку науки А. С. Ковергу було нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора і "Знак Пошани", двома Почесними грамотами Президії Верховної Ради УРСР.
   У Державному Нікітському ботанічному саду Анатолій Коверга працював з 1939 року і до кінця своїх днів до 1989 року.
   Багато матеріалів про життя і наукову діяльність вченого передала Кіровоградському обласному краєзнавчому музею його дружина Єлизавета Львівна - соратник і вірний його помічник.

 

Лідія МИХАЙЛЮКОВА,
співробітник обласного краєзнавчого музею

 

"Народне слово", 2.09.2004