Статті

pub060

   Широко відомим було наше місто своїми ярмарками. У 1763 році за наказом губернатора Новоросійської губернії генерала О. І. Мельгунова був заснований ярмарок, що проходив 24 листопада - в день Св. Великомучениці Катерини.
   З 80-х років XVIII століття у Єлисаветграді вже існували чотири річних ярмарки, які мали велике значення в економічному житті краю. На них торгували безмитне чотири-п'ять днів.

   Перший ярмарок - Середньопістний (на четвертому тижні Великого посту). Торгували здебільшого худобою, кіньми, шкірами, салом. Товару завозилось на суму близько 200 тис. рублів. Шкіру і сало потім відправляли в Одесу і Крилов, а звідти, з відкриттям навігації, - у Варшаву.
   Другий - Георгіївський (23 квітня, у день Георгія Побідоносця, дати подаються у старому стилі. - Ред.). Він був одним з найбільших в Україні у XIX столітті. Предмети торгівлі: хліб у зерні й борошні, худоба на випас, вівці та вовна, коні, дьоготь, шкіряні, мануфактурні та бакалійні товари, посуд, будівельний ліс та вироби з дерева. На цей ярмарок привозились також різноманітні товари з Москви, Московської і Володимирської губерній, Бердичева і Вільного. Московські купці продавали товари оптом купцям Херсонської, Катеринославської, Таврійської, Кам'янець-Подільської і Київської губерній, а також Бессарабії. Приїздити московські торговці на Георгіївський ярмарок почали з 1839 року завдяки купцю Василю Абашеву, який першим відкрив у Єлисаветграді на Георгіївському ярмарку оптову торгівлю мануфактурними товарами, а також за сприяння голови міської думи полковника Поппе. З того часу Георгіївський ярмарок з кожним роком набував усе більшого розвитку. Так, у 1843 році на ньому було вже більше 40 лавок з мануфактурними товарами на суму до п'яти мільйонів рублів, а в 1844 році - 57. Василь Абашев був нагороджений золотою медаллю на Анненській стрічці.
   Найбільший прибуток Георгіївський ярмарок давав міській казні на початку 60-х років XIX століття, коли було закінчено будівництво шести корпусів міських лавок для московських торговців. Якщо у 1792 році з нього в міську казну надійшло 90 рублів, то у 1860-у - близько 20 000 рублів сріблом.
   Третій ярмарок - Петропавлівський (29 червня, у день апостолів Петра і Павла). На ньому переважно продавали вовну, худобу, яку потім відправляли у Варшаву і Австрію. Товарообіг становив 300 тис. рублів сріблом. Ще у 1754 році, відразу після закладення фортеці Св. Єлисавети, 29 червня приїздили сюди для торгівлі худобою і кіньми турки, кримські татари і запорожці, що спростовує легенди про Дике поле.
   Четвертий ярмарок - Семенівський (1 вересня, у день Семена Стовпника). На ньому здійснювався остаточний продаж випасної худоби. Непродану худобу та вівці відправляли на бійню, щоб мати сало та шкури, які потім ішли в Одесу і Варшаву. Товарообіг цього ярмарку сягав 400 тисяч рублів сріблом.
   Крім чотирьох головних ярмарків, у 1846 році було відкрито ще один - Спиридонівський. Але строк було вибрано невдалий - 12 грудня, тому на нього з'їхалося мало торговців. Тож у 1880 році його перенесли на 15 жовтня і назвали Єфимівським. Незважаючи на перенесений строк, на цей ярмарок заїзду також майже не було. Наприкінці XIX століття він перестав існувати.
   Взагалі, на кінець XIX століття рівень ярмаркової торгівлі у Єлисаветграді падає. Свою роль у цьому відіграв розвиток залізничного транспорту, а також становлення великих міст-портів, промислових і залізничних центрів. А Єлисаветград на той час запишався тихим провінційним містом.

 

 

 

Лідія МИХАЙЛЮКОВА,
старший науковий співробітник обласного.краєзнавчого музею

 

"Народне слово", 27.05.2004