Статті

 pub071

  Наближається 250-річний ювілей обласного центру. Протягом чверті тисячоліття місто мало чотири назви: спочатку - Єлисаветград, потім (з 1924 по 1934 рік) Зінов'євськ, з 1934 по 1939 - Кірово, з 1939 - Кіровоград. Нам видається доцільним нагадати читачам про Г.Зінов'єва - людину, ім'я якої носило степове місто після першого перейменування. Григорій Овсійович - наш земляк, який досяг вершин у політичній діяльності під час створення та перших десятиліть становлення величезної держави - Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Цього року виповнилося 120 років з дня його народження.    Народився Євсей-Гершен Аронович Апфельбаум-Радомисельський (псевдонім - Григорій Овсійович Зінов'єв) у м.Єлисаветграді 20 вересня 1883 року.
   Про дитячі та юнацькі роки Зінов'єва відомостей не дуже багато. Як пише сам Григорій Овсійович в автобіографії, з 14 років він почав працювати і своїм невеликим заробітком допомагати рідним. Спочатку давав уроки, а згодом служив конторщиком у галантерейному оптово-роздрібному магазині Ізраїля Шполянського.
   З юних років займався революційною діяльністю соціал-демократичного спрямування. Григорій Зінов'єв і його товариші створили гурток "Соціалістичний університет". Гуртківці займалися самоосвітою, читанням нелегальної революційної літератури, налагодили контакти зі службовцями інших магазинів міста та встановлювали зв'язки із соціал-демократичними гуртками центральних міст країни. Крім того, вони розповсюджували нелегальну літературу, листівки, прокламації, пропагували революційні ідеї серед робітників.
   У грудні 1903 р. поліція розгромила Єлисаветградську соціал-демократичну організацію та її підпільну друкарню. Проте Зінов'єв уже був тоді далеко від рідного міста. На початку 1903 р. він виїхав у Швейцарію, вступив на хімічний, а потім перевівся на юридичний факультет Бернського університету. В той час Швейцарія була "закордонним центром російської соціал-демократії". Там працювали Плеханов, Ленін, ряд інших видатних революціонерів. Зінов'єв знайомиться з ними, з того часу починається його кар'єра професійного революціонера.
   До Жовтневого більшовицького повстання 1917 р. Зінов'єв працює із Леніним партійним агітатором, над програмними документами партії. Готуючи революцію, Григорій Овсійович часто перебував на нелегальному положенні. Так, влітку 1917 року Г.Зінов'єв разом із В.Леніним близько місяця переховувався в курені біля озера поблизу станції Розлив...
   Всього лише двічі після 1903 р. Зінов'єв приїздив на батьківщину - навесні 1908 і восени 1917 років. У березні 1908 р. його було заарештовано за участь у першій російській революції 1905-1907 рр. За недостатністю доказів Г.Зінов'єва вислали з Петербурга. Восени 1917 р. Зінов'єв, за дорученням більшовиків Росії, які бажали втримати пщ своїм контролем Україну, приїздив сюди для підтримки місцевих більшовиків. З цією метою він об'їжджав ряд великих міст України. В Єлисаветграді Зінов'єв виступив із лекціями про Жовтневе збройне повстання в Петрограді, взяв участь у засіданні місцевої Ради робітничих депутатів, більшість у якій на той час мали меншовики та праві есери.
   Після повернення в революційний Петроград Зінов'єв обирається головою Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів. Керуючи Петроградською Радою, наш земляк став першим радянським начальником великого міста, яке за його ініціативою було перейменовано в 1924 р. в Ленінград. З 26 лютого 1918 р. він - голова Раднаркому Петроградської Трудової комуни, а з квітня 1918 р. - голова Раднаркому Союзу комун Північної області. В цей же час Зінов'єв стає головою комітету революційної оборони Петрограда, а згодом призначається членом Революційної Військової ради 7-ї армії.
   З 1919 р. Г.Зінов'єва, за пропозицією В.Леніна, було обрано головою Виконкому Комінтерну.
   Як відомо, після VIII з'їзду партії (березень 1919 р.) було створено перше постійно функціонуюче Політбюро з п'яти членів - Ленін, Троцький, Сталін, Камєнєв, Крестинський та трьох кандидатів - Бухарін, Зінов'єв і Калінін, яке здійснювало політичне керівництво життям країни.
   Але наприкінці 1922 р., під час хвороби Леніна, у Політбюро, шляхом особистої домовленості, було сформовано так званий тріумвірат в особі Зінов'єва, Каменева і Сталіна для спільних дій проти Троцького, в якому вони, перш за все Сталін, бачили суперника в боротьбі за лідерство в партії. Цей союз був строго законспірований, і завдяки його діям Троцький у 1923-1924 рр. зазнав поразки.
   Політичний авторитет Зінов'єва зростав. Він став повноправним членом Полггбюро і головним партійним ідеологом. Сталін, маючи нічим не обмежену величезну владу, робив вигляд, що поступається Зінов'єву. Саме Григорій Овсійович виступав із звітними доповідями від імені ЦК на з'їздах парти в 1923 і 1924 рр. Більше того, наступний партз'їзд було вирішено провести в Ленінграді. Ленінград, за амбіціями Зінов'єва, повинен був стати партійною столицею СРСР.
   Саме в цей час партійне керівництво Єлисаветградщини від імені трудящих краю звертається до Зінов'єва за згодою про перейменування міста Єлисаветграда на Зінов'євськ. Під час XIII зїзду партії (поч. 1924 р.) Григорій Овсійович дав таку згоду. 11 червня 1924 р., за рішенням Єлисаветградської комісії з перейменування, місто дістало назву Зінов'євськ.
   Та вже наприкінці 1924 р. положення Зінов'єва похитнулося. Згаданий вище тріумвірат, такий міцний і всесильний, почав руйнуватися і скоро зовсім розпався, коли особисті стосунки його членів після поразки Троцького були зіпсовані вже через суперництво між собою за лідерство в партії. Для того, щоб забезпечити собі перемогу в боротьбі за владу, Сталін переключає механізм політичного тиску з Троцького на Зінов'єва і Каменева, які занадто пізно розгледіли в генсекові реальну небезпеку для себе. Сталін звинуватив їх у створенні так званої "нової", або "Ленінградської опозиції", яка відразу ж отримала смертельний удар. Зінов'єва було звільнено з усіх керівних посад, а разом з ним і весь його партійний і пропагандистський апарат.
   Складна політична гра тривала до 1 грудня 1934 р. В зв'язку з убивством С.Кірова Г.Зінов'єва було звинувачено у причетності до цього злочину, виключено з партії, і в січні 1935 р. у справі так званого "московського центру" засуджено до 10 років позбавлення волі. 19 серпня 1936 р., після перегляду справи, Г.Зінов'єва повторно було засуджено, і в числі 16 підсудних у справі так званого "антирадянського об'єднаного троцькістсько-зінов'євського центру", йому винесено вирок - розстріл, який було приведено в дію 25 серпня 1936 року.
   Трагічно склалися і долі рідних Григорія Овсійовича Зінов'єва. Багатьох із них було репресовано. Більше 50 років на Зінов'єву висіло тавро зрадника, його ім'я зникло з історії, піддалося забуттю. Саме тому назву місте "Зінов'євськ" ми не зустрінемо в жодних енциклопедичних виданнях за цей період. Відразу після "звинувачення", 27 грудня 1934 р., за "клопотанням трудящих", місто було перейменовано в Кірово. 10 січня 1939 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР з утворенням Кіровоградської області Кірово перетворено на обласний центр Кіровоград.
   Рішенням пленуму Верховного Суду СРСР від 12 червня 1988 р. звинувачувальний вирок від 24 серпня 1936 р. і матеріали процесу проти Г.О.Зінов'єва були анульовані як сфальсифіковані.

 

В.ПАРХОМЧУК,
завідуюча відділом історії обласного краєзнавчого музею

 

 

"Кіровоградська правда", 18.10.2003